У Сіднеї збудували Дім-Джунглі з рибною фермою та городом на даху

Джерело: https://hmarochos.kiev.ua/2020/09/13/u-sidneyi-zbuduvaly-dim-dzhungli-z-rybnoyu-fermoyu-ta-gorodom-na-dahu-foto/

Фото: Murray Fredericks

Архітектурна майстерня CplusC спроєктувала у Сіднеї, Австралія, будинок із городом на даху та аквапонічною системою, яка включає маленьку рибну ферму, повідомляє Dezeen.

The Jungle House (Дім-Джунглі) – це будинок директора майстерні та його родини. Старий аварійний дім, що стояв на його місці, довелося знести і збудувати новий, який мав би бути подібний у плані та масштабі, згідно з проєктом реновації.

Нову споруду зробили з використаних матеріалів. На бічному фасаді встановили сонячні панелі.

Вікна, які розміщено там само, де були вікна старого будинку, обрамили штучно кородованою сталлю. Віконні отвори на нових місцях позначено рамами з металу з білим глянцевим напиленням.

Система на даху збирає дощову воду для невеликого вузького басейну з окунями. Рибний ставок розміщено між стінами подвійного фасаду. Насичена азотом вода з рибного ставка зволожує та удобрює городину. Залишки води потрапляють у резервуар під землею, фільтрується та знов потрапляють до рибного басейну.

Рослини також ростуть у вазонах, вмонтованих у проміжку між зовнішніми стінами фасаду. Вони одночасно прикрашають екстер’єр та інтер’єр будинку.

Передбачалося, що мешканці будинку зможуть їсти рибу, фрукти й овочі, які самі вирощують. Та, на жаль, аквапонічна система вже встигла постраждати від сильних пожеж в Австралії. Шар попелу вкрив басейн із рибою, і всі окуні померли. Нову рибу зможуть запустити до резервувару лише наступної весни.

Замість паркану – зелена решітка, вздовж якої висадили ліани маракуї. Коли маракуя виросте, сусіди і перехожі зможуть зривати фрукти.

На нижньому поверсі є гараж, де родина зберігає свій автомобіль – звісно, електричний.

Унікальні Базальтові стовпи на Рівненщині: диво, яке створила природа

Базальтові стовпи на Рівненщині: диво, яке створила природа

Джерело: travel.24tv.ua

Цією пам’яткою природа довела свою неперевершеність майстра-архітектора. Вона запропонувала нам унікальну споруду із базальтових стовпів-багатогранників, що вишикувані стрункими рядами й вражають своєю монументальністю та стрункістю геометричних фігур.

Побачити природне диво можна в селі Базальтове Костопільського району, де вже понад сто років видобувають базальт, яким вимощено площі європейських столиць. Це місце ще називають Яновою долиною. Його створила природа, а люди лише доповнили образ. Цим стовпам майже 700 мільйонів років. Науковці стверджують, що такого феномену більше ніде немає у світі. Висота базальтових стовпів сягає від 60 сантиметрів до 30 метрів. Після завершення робіт з видобутку каменю деякі стовпи просто залишили як згадку про неперевершені творіння природи.


Базальтові стовпи / travels-ukraine.com

Крім базальту, в заказнику часто зустрічаються різні мінерали та самоцвіти. Тут знаходили адуляр, азурит, барит, борніт, гематит, кальцит, кварц, марказит, мідь самородну, пірит, хлорит, халцедон тощо.

Нещодавно в Яновій долині знімали історичну драму “Поводир” режисера Олеся Саніна, а також кліп Руслани на пісню “Я люблю”.



Зона відчуження – потужний туристичний магніт, – заступник Голови ДАЗВ

У рамках проекту «Мандруй Україною» для туроператорів та преси було проведено промо-тур до зони відчуження. Учасники ознайомилися із новими туристичними маршрутами та змогли побачити і почути інформацію, чому зона відчуження – це потужний туристичний магніт не тільки Київського регіону, а й усієї України.

«Туристичний напрямок і безпека туристичних маршрутів – це важлива частина проекту «Магніти України: Чорнобиль», який реалізується за підтримки Офісу Президента України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерства інформаційної політики та культури, Державного агентства розвитку туризму України та Київської обласної державної адміністрації», – наголосив заступник Голови ДАЗВ Максим Шевчук.

За його словами, зона відчуження – це унікальне місце, де поєднано минуле, сьогодення та майбутнє. Де є міста, які вже не придатні для проживання, і великий Заповідник з дикою мальовничою природою, а також унікальні технологічні обʼєкти. Відкриття нових локації та маршрутів підвищує туристичну привабливість.

Уже розроблено та затверджено маршрути на велосипедах, каяках та всюдиходах. Чорнобиль – це місце не тільки минулого. Це територія змін і місце, де можна переосмислити погляди на життя.

«Чорнобильська зона є одним із найпопулярніших напрямків серед вітчизняних та іноземних туристів в Україні. Чорнобиль  це унікальне місце на планеті, де природа відроджується після світової техногенної катастрофи і наше завдання, щоб про це знали і не забували не тільки за межами області, а й за межами України», – зазначив перший заступник голови Київської обласної державної адміністрації Олександр Скляров.

Захід було організовано з ініціативи Київської обласної державної адміністрації, за підтримки Державного агентства України з управління зоною відчуження, в рамках меморандуму про співробітництво з ГО «Асоціація Чорнобильських туроператорів».

Безпечні веломаршрути: де покататися в епоху карантину

Джерело: https://travel.24tv.ua/bezpechni-velomarshruti-ukrayini-shemi-de-katatisya-novini-dnya_n1420358

COVID-19 має неабиякий вплив на кожного. Тепер українці непокояться за своє життя більше ніж колись, зараз вони обирають той відпочинок, який не завдасть шкоди здоров’ю. І одним з таких є велотуризм. Це найкращий спосіб відірватися від рутини та влаштувати собі активну, а головне безпечну мандрівку.

Travel24 підготував для вас безпечні веломаршрути Україною, якими варто скористатися в епоху карантину.

Рівне – м. Клевань (Тунель кохання) – с. Олика – с. Базальтове (Базальтові стовпи) – Рівне

Вам необхідно дістатися Рівного машиною, а вже звідти розпочинати маршрут. Першим пунктом призначення є містечко Клевань, де розташований знаменитий “Тунель кохання”, замок та костьол.


Тунель кохання / igotoworld.com

Далі заїдьте до сусіднього села Олика, яке тривалий час було резиденцією магнатів Радзивіллів. Тут добре зберігся замок, а також прекрасний бароковий костел початку XVII століття.


Костел початку XVII століття в Олиці / zik.ua

І кінцевою точкою маршруту – є село Базальтове на північ від Рівного, де розташований кар’єр з чудовою водою, а також геологічний заказник “Базальтові стовпи”. Після ночівлі в цих місцях повертайтесь до Рівного.


Геологічний заказник “Базальтові стовпи” / tsn.ua

Вилкове

Довжина: 87 кілометрів
Тривалість: 1 день

Ізмаїл – Вилкове

Це місто Одеської області отримало статус “Української Венеції” завдяки численним каналам замість вулиць та човнам замість звичних авто. Але насправді це місце настільки самобутнє та автентичне, що вже починає відвойовувати свою справжню назву в пам’яті людей. Це чудове місце для велопрогулянок вздовж Дунаю та кордону з Румунією.


Вилкове в Одеській області / tsn.ua

Буцький каньйон

Довжина: 65 кілометрів
Тривалість: 2 дні

Жашків – Буцький каньйон – Жашків

Вам потрібно добратися машиною до Жашкова, а звідти рушати велосипедом. Початок подорожі – у Жашкові, звідти – до Буцького каньйону і назад. Дистанція – близько 30 кілометрів в один кінець, аби поїхати туди й переночувати на каньйоні, а потім повернутися назад.


Буцький каньйон / myukraine.org.ua

Трахтемирівський півострів

Довжина: 65 кілометрів
Тривалість: 2 дні

1 день: Бучак – Іваньків – Григорівка – Рожена Криниця – Бучак
2 день: Бучак – Григорівка – Трехтемирів – Букрин – Бучак

Це куточок дикої природи неподалік столиці у Черкаській області, який вважається місцем сили та козацької слави. Трахтемирів порізаний балками та ярами, дрімучими лісами, а відсутність людей перетворила місцеві дороги на звірині стежки. Майже гірські ландшафти та віддаленість роблять цей маршрут доступним для впевнених та досвідчених велосипедистів. По дорозі вам варто завітати на Маківщину, Рожену криницю, озеро Бучак та будинок Скіфа. Для ночівлі – чудовим варіантом буде розкласти намет на березі Бучака, а вже вранці вирушати далі.


Трахтемирівський півострів / kanos.com.ua


Природа великого бізнесу: як успішні компанії захищають клімат та екологію

Джерело: https://mind.ua/publications/20215951-priroda-velikogo-biznesu-yak-uspishni-kompaniyi-zahishchayut-klimat-ta-ekologiyu

19 вересня у світі відзначається World Cleanup Day, або Всесвітній день прибирання. Цього дня мільйони активістів у різних країнах виходять на боротьбу зі сміттям – наводять лад у громадських місцях, парках, лісах, на берегах річок тощо. Долучилася до цього руху й Україна. А Mind з такої нагоди запускає новий проєкт під назвою «Великий бізнес – велика відповідальність». У його рамках ми публікуватимемо матеріали про те, як українські компанії підвищують свою соціальну відповідальність, які екорішення впроваджують і як це допомагає подолати екологічні проблеми країни.

Пандемія COVID-19 змушує українських громадян і корпорації інакше поглянути на те, що вважалося властивим швидше розвиненим країнам, які вже досягли вищого рівня добробуту. А саме – більш відповідально ставитися до навколишнього середовища. Відходить у минуле суто споживацький підхід на рівні боротьби за виживання, коли йде гонитва за доступом до ресурсів. На його місце приходить усвідомленість у споживанні, бажання зменшити шкоду, що завдана природі, і готовність вкладати чималі кошти в «зелені» ініціативи. Цьому сприяє і стратегічний орієнтир на поглиблення інтеграції з Євросоюзом, що відіграє важливу роль в українських реформах.

Розглянемо основні виклики, стимули та можливості, що відкриваються у зв’язку з цим перед українським бізнесом.

Що змінилося?

Попри запевняння прихильників традиційного укладу і затятих супротивників змін, вже очевидно, що бізнесу в звичайному розумінні більше не існуватиме. Радикальні зрушення диктує політичний порядок денний, що його просувають світові лідери. Він же закладає нові принципи для трансформації системних процесів корпоративного управління, організації виробництва та діяльності на ринках капіталу.

Природа великого бізнесу: як успішні компанії захищають клімат та екологію

Фото: pixabay

В основі цих революційних змін – прагнення політиків і компаній розв’язати кліматичні проблеми, що не відають кордонів. Адже стихійні лиха, спровоковані зміною клімату, здатні в будь-який момент знецінити проєкти, зруйнувати будь-які плани і призвести до незворотних наслідків.

Щоб узяти під контроль кліматичні ризики, в Брюсселі визначили досить амбітні цілі. Цій темі присвятила своє щорічне послання до Європарламенту голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен. План виходу з кризи, озвучений нею 16 вересня, пропонує заходи для стійкого відновлення економіки, які змінюють базові основи розвитку.

Природа великого бізнесу: як успішні компанії захищають клімат та екологію

Фото: pixabay

Головне в ньому те, що істотно збільшено цільовий показник скорочення викидів парникових газів до 2030 року – з 40% до 55%. І це тільки допустимий мінімум. Лише при такому розкладі, вважає Урсула фон дер Ляйен, ЄС зможе досягти кліматичної нейтральності до 2050 року й виконати зобов’язання з Паризької кліматичної угоди.

До літа 2021 року ЄК планує переглянути кліматичне та енергетичне законодавство ЄС, щоб воно «було придатним 55 років». У ньому будуть конкретизовані адміністративні правила, які посприяють вирішенню поставлених завдань. Планується розвивати торгівлю викидами СО2 і поновлювані джерела енергії, підвищувати енергоефективність, реформувати оподаткування операцій, пов’язаних із виробництвом, торгівлею та використанням енергоресурсів.

«Місія європейського «зеленого» курсу не обмежується скороченням викидів. Ми говоримо про системну модернізацію економіки, суспільства  та промисловості. Йдеться про створення стійкішого світу, в якому жити не лише нам, а й наступним поколінням… Для цього необхідно змінити наше ставлення до природи і те, як ми будуємо навколишній світ», – сказала Урсула фон дер Ляйен, презентуючи в Європарламенті антикризовий план відновлення ЄС, що отримав назву #NextGenerationEU.

Перед Україною у зв’язку із цим теж відкриваються нові обрії.

Вуглецеве регулювання

Очікується, що наприкінці 2021 – на початку 2022 року Євросоюз введе прикордонний податок на імпорт товарів із високим вуглецевим слідом. Це дозволить позбавити зарубіжних постачальників можливої переваги перед європейськими, якщо вони захочуть скоротити витрати й заощаджуватимуть на інвестиціях у модернізацію виробництва. Така податкова практика покликана стимулювати інші країни фінансувати проєкти, які не справляють згубного впливу на клімат і екологію.

Їхня реалізація принесе подвійну вигоду: по-перше, скоротиться негативний вплив промисловості на навколишнє середовище, а по-друге, технології окупляться тим, що при постачанні товарів до ЄС виробники будуть позбавлені зобов’язань зі сплати додаткових податків.

Природа великого бізнесу: як успішні компанії захищають клімат та екологію

Фото: pixabay

Механізм регулювання вуглецевих кордонів допоможе гарантувати, що інші наслідуватимуть приклад Європи. Подібна перспектива вже зараз змушує український уряд і бізнес зайнятися організацією національної системи торгівлі викидами. Така система створить умови для їхнього зниження через модернізацію виробництва, підвищення енергоефективності та реалізацію проєктів із поглинання парникових газів.

Без таких заходів найбільші витрати від нового податку ЄС ризикують зазнати енергетичні та нафтогазові компанії, металурги та гірничодобувні підприємства, аграрії, виробники мінеральних добрив, целюлозно-паперової продукції та скла, які торгують з Європою.

Капітальні зрушення

Одна з цілей європейської політики – зміцнення лідерства ЄС у галузі фінансування безпечних для клімату інвестиційних проєктів і емісії стійких облігацій (green bonds). Ринок цих цінних паперів 2019 року перевищив чверть трильйона доларів. За оцінкою Climate Bonds – найбільшої міжнародної організації, яка працює в цьому сегменті, його обсяг склав $255 млрд. І це новий абсолютний рекорд: приріст до 2018 року обігнав очікування аналітиків майже на 50%.

У щорічному посланні до євродепутатів Урсула фон дер Ляйен підтвердила наміри продовжувати розроблення надійних стандартів щодо випуску «зелених» бондів на рівні європейських інститутів. Це необхідно для підвищення довіри інвесторів, які мають бути впевненими, що їхній капітал йде на фінансування стійких проектів.

Голова Єврокомісії оголосила, що 30% бюджету програми #NextGenerationEU в розмірі 750 млрд євро буде залучено за рахунок «зелених» облігацій. Близько третини цих коштів отримають водневі проєкти, екологічно безпечне будівництво та розвиток мережі зарядних станцій для електромобілів (загалом – 1 млн точок).

Природа великого бізнесу: як успішні компанії захищають клімат та екологію

Фото: pixabay

Оскільки дебати про клімат стають спекотнішими, то фінансовий ринок України також прагне адаптуватися до нових умов. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку минулого місяця домовилася з International Fininace Company – підрозділом Світового банку, координувати зусилля для створення ринку «зелених» бондів в Україні.

Центр реабілітації диких тварин на Прикарпатті випустив на природу 223 тварини

За час функціонування Центру реабілітації диких тварин Галицького національного природного парку вирощено, вилікувано, реабілітовано і випущено в дику природу 223 тварини 43 видів.

Про це інформують на сторінці Галицького національного природного парку.

10 з них (7 видів) занесені до Червоної книги України.

Найбільше підготовлено і випущено на волю білих лелек – 65.

Також випущено: боривітрів звичайних – 49 особин; канюків звичайних – 13; серпокрильців чорних – 11; лисиць – 10; сов вухатих – 7; крижнів та вивірок звичайних – по 5; їжаків, лебедів-шипунів і болотяних черепах – по 4; зайців сірих та чорних лелек – по 3; яструбів великих та малих, лунів очеретяних, сичів хатніх, круків, граків, гагар чорношиїх, котів лісових, куниць кам’яних – по 2.

А також, канюка степового, сову довгохвосту, сипуху, пугача, дятла середнього, дрозда співочого, дрімлюгу, бугайчика, садову горлицю, квака, сойку, чикотня, щиглика, повзика, мартина звичайного, лиску, гагару червоношию, тхора темного, борсука звичайного та вовка.

Процеси випуску задокументовані відповідними протоколами, фото- та відеоматеріалами. Значну частину тварин утримують пожиттєво через каліцтво, або високий ризик смертності після випуску у дику природу.

Диких тварин поменшало в світі з 1970 року на 68%

Серед причин – руйнування екосистем: знеліснення, сільське господарство, нелегальна торгівля дикими видами… Спалахи інфекцій типу COVID-19 – звідти

WWF – Всесвітній фонд природи – закликає до термінових заходів, аби дати зворотній хід тенденції до втрати живої природи вже до 2030 року. Згідно Звіту WWF «Жива планета» 2020 популяції ссавців, птахів, амфібій, рептилій та риб у всьому світі зазнали скорочення в середньому на дві третини за менше ніж півстоліття. Причини – переважно ті самі типи екологічного руйнування, які сприяють виникненню зоонозних хвороб, зокрема COVID-19.

Чисельність популяцій окремих тварин скоротилися на 84%-99%

Індекс живої планети (Living Planet Index), запропонований Лондонським зоологічним товариством, вказує на те, що фактори, які підвищують вразливість планети до пандемій, також є серед чинників, що призвели до скорочення популяцій хребетних видів тварин у світі в період між 1970 і 2016 роками в середньому на 68%.

«Звіт WWF «Жива планета» 2020 пояснює, як руйнування природи спричиняє катастрофічний вплив не тільки на популяції диких видів, а й на здоров’я та всі аспекти нашого життя, – зазначив Марко Ламбертіні, генеральний директор Всесвітнього фонду природи WWF. – Настільки значне зменшення популяцій диких видів вказує на те, що природа не справляється, і наша планета подає сигнали SOS. Від риби у річках та океанах до бджіл, які відіграють значну роль у системі агровиробництва, – скорочення популяцій диких видів напряму впливає на продовольчу безпеку та добробут мільярдів людей».

Ламбертіні додає: «Саме зараз, посеред глобальної пандемії, як ніколи важливо вжити скоординованих та амбітних заходів на глобальному рівні, аби зупинити тенденцію до втрати біорізноманіття та розпочати тенденцію до його відновлення по всьому світу вже до кінця цього десятиліття».

Звіт WWF «Жива планета» 2020 є масштабним оглядом стану природи на основі Індексу живої планети. Індекс враховує зміни в чисельності диких видів на основі даних від понад 125 експертів зі всього світу. Він називає основну причину зменшення популяцій тварин суші – втрата та руйнування природних оселищ, зокрема, знеліснення.

Серед видів під загрозою зникнення, у Звіті наводяться, як приклади, – Східна рівнинна горила, кількість особин якої в Національному парку Кагузі-Бієга у Демократичній республіці Конго в період між 1994 та 2015 роками знизилася на 87% переважно через браконьєрство. А чисельність популяції Сірого папуги у південно-західній частині Гани впала на 99% в період з 1992 по 2014 через вилов птахів для торгівлі і втрату оселищ.

Сірий папуга
Сірий папуга

Індекс живої планети, який відстежує майже 21 000 популяцій 4000 видів хребетних в період з 1970 по 2016, показує, що популяції диких тварин у прісноводних системах зазнали скорочення на 84%. Ще один з прикладів – осетер китайський у річці Янцзи, популяція скоротилася на 97% у період між 1982 та 2015 роками через спорудження гребель.

Китайський осетер / Фото South China Morning Post
Китайський осетер / Фото South China Morning Post

Доктор Ендрю Террі, директор з природоохорони Лондонського зоологічного товариства, зазначає: «Середнє падіння на 68% за останні 50 років є чітким доказом загрози, яку людство несе природі. Якщо не відбудуться зміни, популяції продовжать зменшуватися до зникнення дикої природи. Але ми також знаємо, що охорона природи може бути успішною, і чисельність популяцій може відновлюватися. Це вимагає зусиль та інвестицій».

Звіт «Жива планета» 2020 запропонував інноваційне моделювання, яке показує, як зменшиться глобальне біорізноманіття, якщо не буде зупинено руйнування природи. Моделювання доводить: стабілізація та надання зворотного ходу тенденції може відбутися тільки за умов сміливих дій з природоохорони, а також трансформації підходів до виробництва та споживання їжі. Серед таких змін: зростання ефективності та сталості виробництва і торгівлі продовольством, зменшення відходів та надання переваги більш здоровим і дружнім до природи харчовим звичкам.

Дослідження доводить, що втілення цих підходів разом дозволить світу швидше пом’якшити навантаження на природні території та оселища диких тварин. Моделювання також визначає: якщо ми продовжимо жити «як завжди», темпи втрат, які спостерігаються з 1970 року, у майбутньому не зміняться.

«У найкращому випадку нам будуть необхідні десятиліття аби відновити ці втрати, але деяким видам ми вже не зможемо зарадити», – вважає Девід Леклєр з Міжнародного Інституту прикладного системного аналізу.

Які дані маємо по Україні? Їх, при катастрофічних тенденціях, практично немає

В Україні дослідження чисельності тварин та рослин, які б дали розуміння зміни розмірів популяцій у національних масштабах, майже не провадяться. Вчені відстежують стан лише дуже обмеженого числа видів. Моніторинг не охоплює навіть ті з них, які охороняються Червоною книгою України та міжнародними угодами. Основна причина – відсутність національного пріоритету у питаннях збереження природи, а отже – ресурсів та плану дій. Без державної системи моніторингу біорізноманіття ми втрачаємо зв’язок з реальністю, не розуміючи стану екосистем, від яких залежить здоров’я та добробут українців.

Ведмідь включений до Червоної книги України у 2003 році...
Ведмідь включений до Червоної книги України у 2003 році…

Відбувається неконтрольований відстріл тварин браконьєрами (зокрема рисі, ведмедя, лося). Великі тварини з низьким репродуктивним потенціалом, які мають комерційну цінність, страждають найпершими. Експерти WWF-Україна проаналізували дані про стан популяцій рисі та ведмедя за останні 10 років і виявили, що їх чисельність не зростає, незважаючи на довготривалий охоронний статус (ведмідь включений до Червоної книги України у 2003 році, рись – 1994-му).

...рись - у 1994-му
…рись – у 1994-му

Даних про стан популяцій прісноводних видів та тих, що пов’язані з водоймами (амфібії, птахи, ссавці), також надто мало для точних оцінок. Але різке зменшення чисельності «водних жителів» є катастрофою і для України. Це пов’язано з трансформацією річок – випрямленням русла, створенням штучних бар’єрів, руйнуванням природних комплексів у заплавах, зокрема для агровиробництва, видобутком піску та гравію в руслах і суцільною вирубкою лісів. При цьому в Україні не запроваджено моніторинг прісноводних біоресурсів, немає плану з відтворення популяцій.

Україна: від «високого ризику» – до «дуже високого ризику»

У деяких областях України орні землі – це понад 80% території. Це знищує спроможність природи давати людям чисту воду та повітря, а також – родючі ґрунти.

Одними з найбільш порушених в Україні є екосистеми боліт та степової зони. Площа степів за останні десятиліття скоротилася з 40% території країни до лише кількох відсотків. На Поліссі за останні 100 років було осушено понад 1 млн га боліт.. Згідно з інструментом WWF Water Risk Filter, стан екосистемних послуг прісноводних ресурсів в Україні перетнув позначку «високий ризик» і впевнено прямує до статусу «дуже високий ризик». І це відчувають жителі вже по всій території України.

До 2030 ЄС планує надати охоронний статус 30% території. Україні треба те саме

Станом на 1 січня 2020 року лише 6,77% території України є заповідними. Цей показник має збільшуватися. Насамперед необхідно прискорити надання найвищого охоронного статусу українським пралісам, квазіпралісам та природним лісам, яких, за оцінкою WWF, лише в Карпатах близько 100 тисяч га. І тільки близько з них 57 000 га , завдяки роботі WWF-Україна, мають природоохоронний статус. Вкрай важливим є також збереження природних луків, перш за все вздовж Десни та Сейму, які зараз знищуються посівами кукурудзи, соняшнику та рапсу.

Для порівняння Стратегія з біорізноманіття Євросоюзу передбачає, що до 2030 року щонайменше 30% території ЄС повинні стати природоохоронними. Ідею розширення територій для збереження природи в Україні підтримує переважна частина наших співгромадян. 90% опитаних у національному дослідженні, проведеному соціологічною агенцією Info Sapiens на замовлення WWF-Україна у серпні 2020 року, вважають, що варто створювати території природно-заповідного фонду, нехай лише з метою збереження тварин, зокрема ведмедів та рисей.

Варто також переглянути цілі, які ставляться перед системою природно-заповідного фонду. Очевидно, що пізнавальний, оздоровчий, мистецький, духовний та інноваційний потенціал цих територій для людей не використовується.

ПРОПОЗИЦІЯ WWF ЩОДО ЗУПИНЕННЯ ТЕНДЕНЦІЇ ДО ВТРАТИ ПРИРОДИ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ В УКРАЇНІ:

1. Збільшити долю природних територій в Україні:

  • категорично заборонити орання заплав річок, луків та залишків степу і загалом повернути в стан природних територій (боліт, луків, степу, лісу) частину малоефективних для агровиробництва орних земель (за деякими оцінками – близько 10 млн га);
  • заборонити дренаж природних територій по всій країні;
  • збільшити площу земель лісового фонду (зокрема, за рахунок самосійних лісів) та перевести похідні монокультурні насадження в природні (багатовидові);
  • провести масштабне відновлення природних водно-болотних угідь та торфяників, особливо на Поліссі;
  • збільшити % природоохоронних територій, спираючись на загальноєвропейські цілі (до 30% території до 2030 року), переглянути бачення та цілі існування цих територій.

2. Вже у 2021 році створити національну стратегію з біорізноманіття на найближчі 10 років, яка враховуватиме комплексні питання з моніторингу живих організмів, управління їх популяціями та відновлення цінних природних комплексів.

3. Негайно ініціювати дослідження впливу хімічних речовин, що використовуються у захисті рослин, на природу, зменшити їх використання. Зокрема тих, що пов’язані з втратою комах-запилювачів, наприклад бджіл.

4. Запровадити моніторинг та охорону водних біологічних ресурсів.

5. Створити плани з трансформації всіх секторів економіки для зменшення навантаження на природу. Основою може слугувати Європейський зелений курс – програма дій Європейської комісії, в центрі якої –план переходу до кліматично нейтральної Європи до 2050 року.

6. Запровадити дієвий план боротьби з браконьєрством

7. Забезпечити належне фінансування програм, пов’язаних із зменшення навантаження на навколишнє середовище та охороною біорізноманіття.

8. Сприяти розвитку дружніх до природи мислення та поведінки на рівні кожного українця.

За матеріалами Всесвітнього фонду природи

6 садиб для зеленого туризму в Донецькій і Луганській областях

Джерело: https://svoi.city/read/history/91844/ne-tilki-more-i-gori-7-misc-na-donbasi-dlya-zelenogo-turizmu-

ерез карантин багато українців, які раніше виїжджали на відпочинок за кордон, вирішили придивитися до внутрішнього ринку. Традиційно найбільшим попитом користуються морські та гірські напрямки. Цього року через ажіотаж ціни на популярних курортах деруться вгору. Але лишилися напрямки, де можна відпочити не гірше, та ще й за помірну ціну. Йдеться про зелені садиби.

Хоча зелений туризм – відносно молода галузь в Україні, такі садиби нині є у селах кожної області. На Донбасі такий вид туризму розвивався ще до війни. Тоді він користувався популярністю у жителів великих міст, наприклад, Донецька чи Луганська. Але у 2014-му почав дещо занепадати. Нині цей вид відпочинку потроху відновлюється, з’являються нові садиби.

Свои.City зібрали кілька об’єктів, які демонструють: у селах Донбасу теж можна цікаво провести відпустку чи вихідні.

Біловодськ. Дім, закутаний у теплінь

Цей автентичний український будинок зі стаціонарними пічками та оригінальними розписами – перша зелена садиба Луганщини. Ще у 2006-му її створила вчителька математики з Біловодська Віра Аннусова разом з родиною.

Дім у Біловодську

Дім у БіловодськуНадано власником

Жінка давно захоплювалася туризмом, вела у школі туристичний гурток і з екскурсіями обходила всю Луганщину. Згодом разом з колегами створила жіночу правозахисну організацію та виявила, що великою проблемою регіону є низька зайнятість населення. Коли Віра дізналася про зелений туризм, то вирішила, що він зможе цю проблему вирішити. Почала проводити семінари по районах, розповідати про нову ініціативу. А щоб продемонструвати, що Луганщині цілком реально мати садибу, до якої буде потік туристів, створила її сама.

Дім у Біловодську / Фото надані власником

На той момент її родина жила в батьківській хаті. Місця було небагато, тому приймали гостей у кемпінгу та розселяли по сусідніх садибах. Родзинкою садиби Віри Аннусової були народні свята, сценарії до яких розробляла господиня:

– Наші свята були дуже популярні. На Івана Купала ми могли прийняти десь 300 людей. Охочих було більше, але просто не мали місця. Як тільки ми проводили такий захід, то утворювалася черга, щоб забронювати місце на наступний рік. Раніше найбільше було гостей з Києва та Луганська.До речі, луганчани досі телефонують мені, згадують наші колишні заходи і зітхають: «Живем воспоминаниями…»

У 2014-му родина Аннусових виїхала з селища та покинула садибу. Але минулої осені син пані Віри, Володимир, вирішив відродити сімейний бізнес. Здобув грант від Програми розвитку ООН, на який добудував альтанку та дитячий майданчик. Також створив дві музейні кімнати: «Бабусина хатина» та «Будиночок пасічника». Так садиба отримала друге життя.

Запрацювали вони одразу після послаблення карантину, на початку червня. Відкриття приурочили до свята Трійці. Традиційних масових заходів поки не проводять. Організовувати свята планують у серпні, якщо дозволятиме епідеміологічна ситуація. Зараз водять екскурсії всередині садиби, а також влаштовують майстер-класи з приготування традиційних страв: куліша, картоплі по-селянськи та галушок.

Территорія садиби в Біловодську

Территорія садиби в БіловодськуНадано власником

– Зараз нас відвідують лише місцеві жителі та люди з регіону, – розповідає Володимир Аннусов. – Тому залишатися на ніч у них потреби нема. Але на майбутнє плануємо пропонувати для ночівлі кемпінг. У нас є для нього майданчик, де можна встановити 4-5 палаток. У середньому можемо прийняти до десяти людей. Два намети маємо, але очікуємо, що туристи приїжджатимуть і зі своїми. У Біловодську є туристичні об’єкти, де ще можна переночувати. За потреби і ми можемо виділити два спальних місця в будинку.

Адреса: Луганська обл., Біловодськ, вул. Ракетна, 7 (за Будинком культури)

Ціна: відвідування садиби + екскурсія + обід – 100-120 грн

Олександро-Калинове. Зелена садиба Світлани Сазанської

Часто зелена садиба – це звичайний сільський будинок, де колись жила велика родина, а нині мешкає лише кілька людей, тому одну-дві кімнати можна здавати в оренду. За такою схемою працює садиба Світлани Сазанської в Олександро-Калиновому Донецької області.

Хата Світлани Сазанської

Хата Світлани СазанськоїНадано власником

Хата, де жінка приймає туристів, – це дім її батьків. Вона народилася в Олександро-Калиновому, але згодом переїхала до Костянтинівки. Коли ж повернулася, то побачила, що будинок на чотири кімнати для неї завеликий. Тому вирішила відкрити двері для туристів.

 У мене можна переночувати, є три вільних кімнати, людей на п’ять-шість буде. Пропоную ще триразове харчування. Готую сама, домашня кухня. Хто приїжджає з дітьми – у нас в селі гарний дитячий майданчик. Сама тримаю домашніх тварин: індики, курчата, кури, коти, собаки. Сумно не буде. Хто хоче трудотерапію – можу запропонувати на город піти, – жартує пані Світлана.

Хата Світлани Сазанської

Хата Світлани СазанськоїНадано власником

Село Олександро-Калинове має чим зацікавити туристів. Воно розташоване поруч з регіональним ландшафтним парком Клебан-Бик. А ще щороку до Дня Незалежності тут проводять фестиваль української культури «Смолянський куліш». Минулоріч він зібрав близько 5 тисяч учасників.

Адреса: Донецька обл., Костянтинівський район, с. Олександро-Калинове

Ціна: з триразовим харчуванням – 200 грн. Ночівля без харчування – 80 грн

Ярова. Ясина дача

Дачну ділянку у селі Ярова Донецької області просто на межі з національним парком «Святі гори» родина Ірина Кашициної придбала 13 років тому. Тоді вони проживали в Донецьку і потроху розбудовували дачу. На ділянці звели два будинки та літню кухню з альтанкою.

Цікава історія пов’язана з назвою садиби. «Ясиною» її називали задовго до того, як почали здавати. Почалася історія дачі з собаки Нюри. Коли вона з’явилася у родині Кашициних, у них постала проблема літнього відпочинку. У готелі з собаками не приймали, тому вирішили підшукати дачу. На жаль, Нюра довго не прожила, а дачу вони придбали практично одночасно з тим, як у їх родини з’явилася собака Яся. Тому і почали називати будинок не інакше, як «ясина дача».

Ясина дача

Ясина дачаНадано власником

Після початку війни дача стала їм новим домом на чотири роки. Згодом родина перебралася до Києва, але після оголошення карантину Ірина з донькою повернулися на дачу, щоб перечекати епідемію там. Згодом вирішили, що такого дачного відпочинку нині потребують не лише вони. Тому з травня цього року один з будинків на своїй ділянці почали здавати.

– Поки це у нас своєрідний експеримент, але вже можу сказати, що він доволі вдалий. Цікавість у людей є, – відзначає Ірина. – Вони приїжджають до нас, бо це окрема територія, де можна жити цілком автономно, ні з ким не спілкуватися та не боятися підхопити інфекцію. Також у містян є необхідність вивезти на природу дітей. Зараз вони обмежені у пересуванні, а у нас – свобода.Багато хто приїжджає, щоб побувати у Святогірському парку. Він раніше завжди користувався попитом у донеччан. Мабуть, у людей досі ностальгія, тому і їдуть сюди

До речі, перші наші гості були вимушені переселенці з Донецька, які зараз живуть у Києві, потім – теж донеччани, але вже з Харкова.

У будинку одночасно може гостювати одна компанія не більш як з шести дорослих. Усі зручності – в приміщенні. Є гаряча вода та швидкісний інтернет.

Ясина дача

Ясина дачаНадано власником

Адреса: Донецька обл., смт. Ярова, вул. Незалежності, 25

Ціна: липень-серпень 550 грн на добу за оренду комплексу, інші місяці – від 400 грн

Зелена садиба в селі Богородичне

Ця зелена садиба поблизу Святогірська працює лише місяць, але її історія значно довша. Власник садиби Григорій Кичук придбав землю в цьому місці 15 років тому та довго будувався.

Садиба – на горі, над річкою, навколо – ліс. Багато сил Григорій вклав у ландшафтний дизайн і декор. На території садиби є озеро, насадження хвойних декоративних рослин, альтанки, грот, доки та пічка. Для дітей тут – тарзанки, гойдалки та пісочниця. Також Григорій зібрав колекцію предметів старовини. Серед них: праски, прядки та рубель – пристосування для прасування рушників.

Садиба в Богородичному

Садиба в БогородичномуНадано власником

Основний будинок, де прийматимуть гостей, поки в роботі. Нині відвідувачі можуть поселитися у невеликій «шевченківській» хаті. Туалет та душ – на вулиці. Але є вай-фай та кухня. Їжу можна приготувати і в традиційній печі.

Щоправда, попри таку масштабну роботу, господар не збирався приймати гостей цього року. Вмовили друзі.

Садиба в Богородичному

Садиба в БогородичномуНадано власником

– Я не думав поки відкривати садибу. Спочатку хотів зробити все ідеально – і тільки тоді запускати проєкт. Але друзі в один голос запевняли: у мене є що подивитися, є куди піти. Тому, як тільки з’явилася можливість здавати окремий будинок, вони радили мені цим зайнятися. Знайома поширила інформацію у фейсбуці – і до нас почали приїжджати люди.

Хоча сам Святогірськ – дуже популярний і відомий серед жителів Донбасу, Григорій переконує, що може показати гостям ці місця з нового боку. Саме тому його садиба користується попитом.

– Я дуже люблю цей край, Святогірськ. Сам я родом з Волині, згодом жив у Донецьку. Але тут я обходив усе, знаю багато цікавих маршрутів. Зазвичай люди, які приїжджають до Святогірська, знають два-три маршрути, наприклад, лавра чи могила Іоана Затворника… А я знаю ще багато місць, куди можна людей зводити, що показати.

Навіть люди з Донбасу, які бували в Святогірську сотні разів, не бували там, де я можу їх провести. Є туристи, які приїжджають до нас за цей час вже вдруге та замовили будинок на місяць вперед.

Садиба в Богородичному

Садиба в БогородичномуНадано власником

Якщо садиба буде розширятися, Григорій планує організовувати тури на байдарках, прогулянки на квадроциклах. Хоче встановити зіплайн – швидкісний спуск канатом.

Адреса: Донецька обл., село Богородичне, вул. Яценко, 47

Ціна: 500 грн на добу за оренду комплексу

Зміївка, «Медове джерело»

У родині Ірини Васильєвої бджільництвом займалися поколіннями. Під час Голодомору цей промисел навіть врятував її рідним життя. У 1930-х роках прадід Ірини був головою колгоспу у Сватівському районі. Коли прийшов голод, всупереч вказівкам влади він дозволяв людям збирати колоски. За це його самого ледь не відправили в табори. Та оскільки в родині було дев’ять дітей, пожаліли і покарали втратою посади: перевели у пасічники.

– Мед є доволі специфічним продуктом, – пояснює Ірина. – Його не можна просто викачати і віддати до останньої краплі. Він все одно лишається на посуді. Ці залишки і допомогли нашій родині вижити.

Медове джерело

Медове джерелоНадано власником

Жінка займається пасікою близько двох років. Раніше бджільництвом захоплювався її чоловік. 13 років тому він почав з п’яти вуликів, а нині господарство нараховує їх 320.

 Коли вуликів стало багато, ми щоліта замість відпочинку працювали на пасіці, – пригадує господиня. – Відпочивати доводилося взимку. Так одного разу я потрапила у Буковель і серед сувенірів на місцевому ринку побачила цікавий мед: у гарній упаковці, з горішками та різними добавками. Я замислилась. У нашому Сватівському районі бджільництво століттями було одним із головних промислів, чому ж у нас ніхто не робить такий оригінальний продукт? Лише фасують по звичайних банках і продають. Тоді і вирішила – треба самим цим зайнятися.

Так родина пані Ірини створила власний бренд, під яким почали випускати як мед з добавками, так і косметику на основі продуктів бджільництва. Просувати ж свою пасіку як туристичний об’єкт почали три роки тому, коли потрапили до сюжету місцевого телебачення.

Медове джерело

Медове джерелоНадано власником

Нині тут проводять екскурсії пасікою. Окрім звичайних вуликів мають також вулик з прозорими стінами, де можна побачити, як живе бджолина сім’я. Сезонно можна взяти участь у викачуванні меду. Також туристам пропонують майстер-класи з виготовлення свічок з натуральної вощини та оформлення сувенірної продукції. Організовують туристичні маршрути і поза пасікою: екскурсії лісом чи до місцевих джерел.

На пасіці є будинок з двома спальними місцями, тому тут можна лишитися на кілька ночей. У перспективі планують організувати кемпінг.

Адреса: Луганська обл., с. Зміївка

Ціна: добова оренда будинку – 150 грн, екскурсії – 150 грн, сон у вулику – 150 грн за 30 хвилин

Кемпінг у селі Крива Лука

Сільський зелений туризм не завжди зосереджений в межах садиби. Дехто обмежується кемпінгом, але робить акцент на екскурсійній програмі. Як от вимушена переселенка з Донецька Яна Синиця, яка з 2015 року розвиває зелений туризм у селі Крива Лука.

Пані Яна – у туристичному бізнесі давно. У Донецьку володіла турфірмою «Лазурит», під брендом якої працює досі. Нині організовує тури вихідного дня та очолює проєкт «Туристична Лиманщина». Її кемпінг – на приватній ділянці поблизу Сіверського Дінця. Там може зупинитися близько 14 людей, але за потреби місця можуть додати. Відсутність домашніх зручностей сповна компенсують активною програмою.

Кемпінг у селі Крива Лука

Кемпінг у селі Крива ЛукаНадано власником

 Ми пропонуємо прокат спорядження, екскурсії, тури вихідного дня, – розповідає пані Яна. – На вихідні даємо кілька пропозицій по заходах. Наприклад, у червні була екскурсія «Спіткнутися об минуле», де ми розповідали про Крейдовий період нашого заповідника «Крейдова флора».

Також у селищі живе фотомайстер Леонід Миколайович, якого ми залучаємо до майстер-класів. 27 червня у нас потужно пройшла астровечірка на Щуровій горі. Це трохи далі від кемпінгу, але гості там лишалися. Усе це прив’язано до криволуцьких ініціатив.

Окрім цього пані Яна проводить сплави Сіверським Дінцем від Кривої Луки до Дронівки. Має розроблені пішохідні екскурсійні маршрути, фотомаршрути, дегустаційні програми. Є активності для дітей. Наприклад, майстер-клас з випічки, де роблять оберегове обрядове печиво – криволуцькі кривульки.

Сплави Сіверським Дінцем

Сплави Сіверським Дінцемwww.findglocal.com

Адреса: Донецька обл., Лиманська ОТГ, село Крива Лука; координати за посиланням

Ціна: один день у кемпінгу – 120 грн (якщо більше – можливі знижки), екскурсії – 50 грн, сплав річкою – від 260 до 320 грн

Роль жінки в управлінні багатоквартирним будинком. Вибір оптимального методу. Фотозвіт з тренінгу

В даний час, в період карантину, коли багато сімей відчувають гостру нестачу фінансів, в кожній родині – житлово-комунальне питання стоїть одним з найбільш пріоритетних. У цій нелегкій галузі ключову роль відіграють жінки, які небайдужі, активно цікавляться тим, що відбувається в їх багатоквартирному будинку. Саме таких жінок, вчора 12.08.2020 року, об’єднав тренінг «Роль жінки в управлінні багатоквартирним будинком. Вибір оптимального методу».

Порівняння функцій та можливостей ОСББ та ОСН», що проходив в рамках проекту «Платформа навчальних програм для збільшення участі жінок в роботі правлінь ОСББ в м. Мелітополь», який реалізується ГРОМАДСЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ «ЧИСТЕ ДОВКІЛЛЯ ЗАПОРІЖЖЯ» при партнерстві з ВГО «РАДА ГОЛІВ ОСББ», Мелітопольською міською радою Запорізької області, КУ «Агенція розвитку Мелітополя» та АСОЦІАЦІЄЮ «ВЛАСНИКИ ЖИТЛОВИХ БУДИНКІВ МЕЛІТОПОЛЯ» за фінансової підтримки ВАОМС «Асоціація міст України» в рамках проекту міжнародної технічної допомоги «Партнерство для розвитку міст» (Проект ПРОМІС), що впроваджує Федерація канадських муніципалітетів за фінансової підтримки Міністерства міжнародних справ Канади.Висновок учасники тренінгу: – «Не можна випиляти свою квартиру з багатоквартирного будинку, як з конструктора «Лего». Це те, чого ніяк не розуміють наші люди, і не хочуть розуміти, тому що їх ніхто цього ніколи не вчив. Багатоквартирний будинок – це цілісний майновий комплекс, який належить співвласникам на правах спільної власності».- “Жінка займає одну з провідних ролей в управлінні багатоквартирним будинком. Вона усвідомлює, що її внесок в ефективне управління будинком є дуже важливим але іноді не вистачає компетентності”. А попереду ще 7 максимально корисних тренінгів, які допоможуть стати справжніми власниками своїх будинків, навести в ньому лад та забезпечити його якісне обслуговування.