На закупи – без одноразових пакетів. Чи допоможе українцям львівський досвід відмови від поліетилену

Джерело https://dyvys.info/2021/03/26/na-zakupy-bez-odnorazovyh-paketiv-chy-dopomozhe-ukrayintsyam-lvivskyj-dosvid-vidmovy-vid-polietylenu/

Україна стоїть на порозі відмови від поліетиленових пакетів: народні депутати в другому читанні мають розглядати закон, що зафіксує цю відмову. Чи готові українці змінити свої споживацькі звички? Чи готова торговельна сфера до таких змін? У Львові за останні роки пройшло вже кілька акцій з тимчасової відмови від поліетилену в торговельних мережах і вони продемонстрували низку важливих та неочікуваних результатів. Чи змінимося ми Обов’язкова відмова від поліетилену вплине на кожного з нас, адже доведеться змінювати споживацькі звички, а їх, як і будь-які інші звички, змінювати здебільшого болісно. Законопроєкт, який зараз обговорюється перед винесенням на друге читання, заборонятиме обіг надтонких, тонких та оксорозкладних поліетиленових пакетів. Наприклад, тих, які ми звилки безкоштовно брати в торгових залах супермаркетів чи під час інших покупок. 
У разі прийняття закону покупцям та продавцям обов’язково доведеться шукати альтернативу (багаторазова тара, фасовані в папір продукти, екопакети стандартів ЄС тощо), а все це, на перший погляд, викликає незручності чи додаткові витрати. Майбутній закон пропонує за використання забороненого поліетилену штрафувати на 8500-17000 гривень, тож дешеві пакетики можуть обернутися дорогими штрафами.

То чи готові ми до змін? У Львові мешканці доволі свідомі екологічно, адже більшість (70% містян за даними щорічних досліджень якості життя в місті) сортують сміття і майже всі вони (93%) відсортовують в першу чергу пластик. Навіть за таких умов організатори та учасники акцій з відмови від поліетилену, які проходили у місті кілька разів, мали стриманий оптимізм.  Ірина Миронова, голова Zero Waste Lviv, ініціаторка кампанії “Без поліетилену” розповідає: “Акція була просвітницького характеру, ми заохочували всі торговельні мережі придумувати ті заходи, які будуть допомагати їм краще комунікувати зі своїми клієнтами, застосовувати ті засоби мотивації, які вони мають. Разом з тим не було якихось заборон”.  Навіть попри відсутність прямих заборон на використання поліетилену під час акцій екоактивістка пригадує, що торговельні мережі спочатку боялися нарікань з боку клієнтів: “Але досвід показав, що було багато таких людей, які говорили: ми розуміємо, що нам це поки незвично і незручно, але розуміємо, що це правильно, тому дайте нам трішки часу і зручні засоби, й ми готові переходити.
Не йшлося про цілковиту заборону, а більше про свідоме використання цих пакетів”.  Були заклики до покупців користуватися багаторазовими торбами, використовувати щипці замість рукавичок, клеїти стікери безпосередньо на товари, а не на поліетиленовий пакетик Ірина Миронова “Також ми робили акцент, що багато овочів чи фруктів не потребують пакування, – додає Ірина Миронова. – Власне, заклики до покупців були такі, аби користуватися за можливістю багаторазовими торбами, використовувати щипці замість рукавичок, клеїти стікери безпосередньо на товари, а не на поліетиленовий пакетик. А вже супермаркети дивилися, які можуть запропонувати системи винагород чи мотивації для клієнтів”.

Про позитивні відгуки покупців розповідають і представники львівських торвговельних мереж. “Спершу ми пропонували нашим покупцям альтернативні варіанти одночасно із поліетиленовими аналогами. Проте згодом вирішили зовсім вилучили весь «поліетилен» із торгового залу на користь паперових пакетів на касах, пакетиків для овочів та фруктів, вагових товарів, випічки, а також багаторазових щипців для випічки. А на відділі гастрономії ми пропонували покупцям фасувати сир чи готові м’ясні вироби у пергамент, – розповідає PR-менеджер мережі супермаркетів “Арсен” (ТОВ “Альянс Маркет”) Сергій Черешньовський. – Тобто на період акції ми забрали і пакети на касах, і так звані «маєчки» на відділах і навіть поліетиленові рукавички. Залишилися лише пластикові контейнери для кулінарії, свіжого м’яса та риби, оскільки на той час і досі відсутні гідні альтернативи, які б відповідали усім екостандартам та мали прийнятну вартість”. 
“Відгуків було дуже багато і здебільшого – позитивні. Нам багато писали у соцмережах, дякували, цікавились, чи не плануємо такі зміни впроваджувати на постійній основі, – додає пан Черешньовський. –  Щоправда, не всі були готові ось так одразу перейти на альтернативні варіанти. Бували навіть комічні випадки, коли люди шукали вже звичні «маєчки» у торговому залі та навіть скаржилися на їхню відсутність. Але це, вочевидь, відбувалось через звичку, адже ми сприймаємо поліетилен, як дуже зручний та практичний матеріал. І, можливо, через необізнаність від шкоди поліетилену чи недостатню соціальну свідомість”. Чому потрібна відмова від пакетів Актуальність руху в бік збереження довкілля розуміють дедалі більше країн, де парламенти підлаштовують під нього своє законодавство.
Країни прагнуть зменшувати шкідливі промислові викиди, переходити на відновлювальні джерела енергії тощо. Але однією з кричущих проблем досі залишаються побутові відходи і саме тут кожен з нас може, так би мовити, власноруч рятувати планету, а не лише висловлюватися на захист довкілля в соцмережах. Для українців сміттєва проблема гостро стоїть ще й тому, що у нас більшість відходів (до 95%) досі захоронюються, хоча значна частина з них могла би перероблятися (після сортування) чи перетворюватися на компост.
Так за 24 роки (з 1995 до 2019) за даними ГУ Статистики Львівщина накопичила понад 222 мільйони тонн твердих побутових відходів. При цьому при сортуванні та подальшій переробці, на сміттєзвалища відправилося би менше половини від загальної кількості ТПВ. За 24 роки Львівщина накопичила понад 222 мільйони тонн твердих побутових відходів Крім того, за даними Мінекології, фактичний коефіцієнт переробки пластикових пакетів у всьому світі становить від 5 до 15 відсотків. Більшість пластикових пакетів, якими користуються українці, неможливо безпечно переробити. Ще одна проблема – оксорозкладні пакети. Екологи та екоактивісти акцентують, що такий вид пластику (який в нас нерідко подають як екологічний) шкодить довкіллю ще більше.  Відтак, закон, що мав би заборонити серед іншого оксорозкладні пакети, екоактивісти всіляко підтримують. Ірина Миронова, голова Zero Waste Lviv говорить: “Найбільш дієвий пункт, який там є – заборона оксорозкладних пакетів. Зараз маємо засилля псевдорішень, коли оксорозкладна добавка додається до пластику і цей пластик через якийсь час розсипається на мікрочастинки. Таким чином він ще більше забруднює довкілля, тому що його не можна зібрати. Ця добавка заборонена в Європейському Союзі і її точно треба заборонити в Україні. Зараз до другого читання тривають дебати щодо того, чи залишати як альтернативу в супермаркетах так звані біорозкладні пакети, які відповідають стандартам ЄС і піддаються промисловому компостуванню. І тут питання з розряду – курка чи яйце. Таких підприємств, які могли би займатися промисловим компостуванням, в Україні вкрай мало. Переробка органіки в нас тільки-тільки починається. І поки не побудується оця належна інфраструктура, не можна вводити вимоги про використання таких пакетів до супермаркетів. Європейський досвід говорить, що використання таких пакетів є дуже важливим інструментом, коли впроваджується система роздільного збору органічних відходів. Тобто, людям це зручно, бо вони купують такі пакети разом з товарами і потім використовують їх же для роздільного збору органіки. Це один з небагатьох випадків доцільності переходу на сертифіковані біорозкладні матеріали”.  Таке рішення, звичайно, економічно відіб’ється на продавцях та, як наслідок, цінах на товари. PR-менеджер мережі супермаркетів “Арсен” Сергій Черешньовський пояснює: “Якщо говорити про повну відмову від поліетилену, то це досить дороговартісне питання. Адже усі альтернативні екологічні упакування, які покупець використовує безкоштовно у торговому залі, значно дорожчі за поліетиленові. До прикладу, ціна невеликого паперового пакету у кілька разів перевищує ціну тієї ж «маєчки» з ручками із поліетилену. І значна різниця у вартості між його аналогами і екологічними рішеннями й створює найбільші незручності.
До прикладу 100% відмова від поліетилену, тобто використання альтернативних екологічних упакувань на всіх відділах супермаркету, а особливо на кулінарії та м’ясі, може суттєво вплинути на кінцеву вартість продукції для покупця. Ми як відповідальна мережа жодним чином не прагнемо перекладати цю різницю на гаманці наших покупців. На цьому шляху потрібна реальна підтримка і зацікавленість органів влади та держави загалом”.  Якщо говорити про повну відмову від поліетилену, то це досить дороговартісне питання. Усі альтернативні екологічні упакування, які покупець використовує безкоштовно у торговому залі, значно дорожчі за поліетиленові Сергій Черешньовський Пан Черешньовський додає, що не зважаючи на це, зменшити використання поліетилену – реально: “І ми це доводимо на своєму прикладі. В усіх львівських «Арсенах» можна придбати міцні крафт-пакети або багаторазові екосумки на касі, скористатися на відділі випічки паперовими пакетиками та багаторазовими щипцями, запакувати сир чи готові м’ясні вироби у пергамент. І в подальшому плануємо розвиватись у цьому напрямку”. Бути екосвідомим – вигідно Цю тезу на власному прикладі демонструє екоактивістка, львів’янка Діана Попфалуші. Діана вже кілька років намагається споживати свідомо та екологічно, зокрема мова й про відмову від одноразового пакування та поліетилену. “Я почала активно жити концепцією Zero Waste з 2016 року, відтоді я намагаюся вдосконалити мій побут, мінімізувати відходи, але якщо щось не виходить, то це теж нормально, бо всі ми – люди й не треба себе сварити за те, що сміття колись приносим до хати, – розповідає Діана Попфалуші. – Ми на двох людей виносимо свій смітник раз на 4 місяці. Чому, бо багато чого купується без пакування, і більшість походів за продуктами планується. Те пакування, яке використовую, здебільшого переробляється, в першу чергу це картон і папір, метал-алюміній і пластик трьох типів (1,2 і 5), які можна здати на переробку.  Багато чого купую без пакування, а те пакування, яке використовую, здебільшого переробляється Діана Попфалуші На початку було складно, тому що треба було продумувати заздалегідь: це треба взяти, це взяти, прикупити щось, все налаштовувалось протягом двох років. Спочатку для покупок я пошила собі торбинки сама зі старого простирадла. Або, наприклад, принесли знайомі якийсь контейнер і він у мене далі використовується, тобто намагаюся з тих речей, які в мене вже є, використовувати якомога більше. Потім ти собі на районі шукаєш різні “точки”. Біля мене є купа маленьких МАФів, там можна купити все, починаючи від насіння чіа, нуту, сочевиці чи квасольки – все у свою тару. І навіть останні півроку вони почали продавати багаторазові торби, бо до них приходять зі своєю тарою. Тобто, це не проблема, люди починають до цього звикати.  Потім тобі стає набагато простіше, це дозволяє ретельніше планувати покупки, це мені спрощує життя, бо я не ходжу по супермаркету хаотично. Крім того, якщо брати продукти на вагу в супермаркеті, ти економиш, бо є продукти, які в упаковці будуть коштувати більше, ніж на вагу в своє пакування. І зараз багато закладів, наприклад, на напої з собою у власну тару дають знижку.  Магазини біля мого дому також дають мені знижку, якщо я зі своїм контейнером приходжу, бо то їм економить пакетики – і це теж приємно”.  Чи допоможе іншим львівський досвід Львівський досвід вчергове став прикладом для інших міст. “Кампанія була загальноміською, але за рахунок того, що результати однієї з торгових мереж – це був “Ашан” – дуже їх самих вразили, були запити з інших міст провести такі самі дні там, тобто львівські супермаркети стали пілотними майданчиками для національних мереж, – пригадує Ірина Миронова, голова Zero Waste Lviv. – Коли проводився Всесвітній день відмови від поліетилену, позитивний досвід нашої акції у Львові вже був, тому ми поширювали інформаційні матеріали та заклики до торговельних мереж по всій Україні приєднуватися і теж зменшувати кількість поліетилену в торговому залі та комунікувати зі своїми клієнтами з приводу зменшення використання поліетилену”.  Певні алгоритми зі зменшення кількості поліетилену в торгівлі, які були відпрацьовані активістами у Львові, можуть стати в нагоді іншим українським містам та іншим торговельним мережам. І почати цей перехід можна ще до того, як парламент розгляне та прийме закон про відмову від поліетилену.  Як додає Ірина Миронова, активістам більше йдеться не про заборону, а саме про усвідомлену відмову людей від шкідливого поліетилену. “Наприклад, ми спрямовували свої зусилля на зміну стандартів обслуговування. Якщо раніше вони більше заохочували до споживання пакетів – на касі обов’язково питали, чи вам пакет потрібен, та певний час вважалося гарним сервісом, коли касир сам на касі запаковував у додаткові пакетики певні групи товарів – то тепер ми говорили з супермаркетами й просили їх не робити цього додаткового заохочення, – розповідає голова Zero Waste Lviv. – Також можна зменшувати кількість поліетилену у торговому залі, коли стоять, наприклад, такі стенди з рулонами одноразових пакетиків й люди підходять і з задоволенням багато-багато їх намотують. Ми пропонували ставити більш поодинокі стенди, коли треба навіть інколи почекати хвилинку, поки людина перед тобою візьме собі пакет. Тобто фактично створити мікронезручність користуватися одноразовими пакетами і, звичайно, на касах не запаковувати додатково в поліетиленові пакети і не заохочувати до купівлі додаткових пакетів. Так в деяких супермаркетах зараз говорять “дякуємо, що користуєтесь своєю торбою!” Тобто відбувається зміна цих скриптів і стандартів обслуговування”.  Виконавчий комітет Львівської міської ради навіть кілька років тому прийняв постанову про обмеження використання поліетилену. Щоправда вона носить рекомендаційний характер, хоч і дає торговельній сфері певний сигнал. Зрештою, Львів уже кілька років живе з прийнятою концепцією Zero Waste – тобто нуль відходів. Серед основ концепції – роздільний збір та сортування сміття, переробка пластику, компостування тощо. Багато в чому успіх міської екологічності залежить від інфраструктури (контейнери для роздільного збору, компостувальна станція, сміттєпереробний завод).
У Львові наразі діє лише роздільний збір сміття та компостування органіки, а обіцяний сміттєпереробний вже котрий рік “завис” на етапі конкурсів та проєктних погоджень, лише 25 березня депутати нарешті заклали в бюджет розвитку кошти, спрямовані на цей завод. Та не лише інфраструктура має вирішальне значення у відмові від поліетилену, успіх ідеї як ніколи залежить і від ставлення самих жителів, які готові поводитися більш екологічно. Проект «Donbas Media Forum та міжрегіональне співробітництво для виробництва якісного контенту для Сходу України» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

Дивись.info – https://dyvys.info/2021/03/26/na-zakupy-bez-odnorazovyh-paketiv-chy-dopomozhe-ukrayintsyam-lvivskyj-dosvid-vidmovy-vid-polietylenu/

Індустріальний туризм по-Олександрійскі

Джерело: http://ot.kr.ua/industrialnyj-turyzm-po-oleksandrijsky-i-po-nimetsky.html

З цього приводу завідувачка відділу природи музею Тетяна Отченашко розповіла, що коли мова йде про Олександрію ХХ століття, то перш за все відмічається, що “Олександрія – це місто гірників”, оскільки лише виробниче об’єднання “Олександріявугілля” було найбільшим в Україні, до його складу входило 7 розрізів: Балахівський, Бандурівський, Байдаківський, Вер-болозівський, Костянтинівський, Мо-розівський, Протопопівський; 3 шахти – Верболозівська, Ведмежоярська, Світлопільська та дві брикетні фабрики. “Сьогодні Олександрійщина трансформується з промислового в туристичне місто, яке пропонує відвідати унікальні місця, – каже вона. – Ось нещодавно вихованці Будинку дитячої та юнацької творчості гуртка “Юні краєзнавці” разом зі своїм керівником Юрієм Мажаєвим пройшли туристсько-краєзнавчий маршрут розрізами та надали музейному центру фото з дійсно чудовими краєвидами, різноманітністю флори та фауни. Також у Приютівській ОТГ розроблений туристичний маршрут “Від індустрії до загубленого раю”. Він проходить між колишнім розрізом “Морозівський” та озерами поблизу села Протопопівки. Цей туристичний маршрут може стати цікавим любителям активного відпочинку та гарних краєвидів як для великих груп, так і для любителів велоподорожей. По всій довжині маршруту розробниками визначений ряд опорних точок, місць зупинки учасників для відпочинку чи обіду. Даний маршрут нам демонструє, що не треба їхати далеко за красивими краєвидами чи історією. Можна і за день побачити неймовірно багато. Узагальнюючи вищевикладене, слід зазначити, що сьогодні індустрія туризму є одним із секторів світової економіки, що розвивається найшвидшими темпами. В Україні туристична галузь зазнала необхідності розвитку новітніх напрямів відпочинку, оскільки інтерес до традиційних видів туризму дещо зменшується. Дані тенденції потребують більш глибокого вивчення, особливо так звані альтернативні види туризму, серед яких провідне місце посідає індустріальний туризм, який є цікавим, незвичним та захопливим”.
А ось що з цього приводу думає відома олександрійська активістка Тамара Гончаренко: “Дивитися на руїни виробництва – не дуже велике задоволення. Особливо для старшого покоління, хто там працював і хто пам’ятає ті часи.
Ствердження, що за індустріальним туризмом велике майбутнє – сумнівне, м’яко кажучи. Крім краєзнавчих дитячих груп, відправлених у похід добровільно-примусово, там туристів багато не буде.
Звісно, природа – то найкрасивіше, що може існувати в світі, але щоб ту красу зберегти та примножити, потрібен постійний догляд. А щоб ще й прибутки мати – то й створення комфортних умов для відпочинку. Тож доки там не будуть збудовані кемпінги чи бази відпочинку на різні смаки, про туристичний бум нема чого й казати. Більш того, ті бази мають працювати в усі сезони, канікули для дітей там теж було б гарно проводити, як і просто вихідні для родини чи молоді.
Створити цілий комплекс послуг, починаючи з транспортного сполучення між містом і базами відпочинку і закінчуючи туристичними маршрутами для велосипедних та піших груп, у супроводі гідів – то мінімум, що треба зробити.
А як максимум – це довгостроковий проект, який має бути розроблений в деталях, з урахуванням величезного спектру послуг та високої якості їх виконання”.
Стосовно озвученої теми хотілося б пригадати статтю “Ласковые монстры, или Что александрийцу металлолом, то немцу – гордость”, що вийшла у 2015 році на сайті нашої газети: “Экономист и эксперт в угольной отрасли, александриец Александр Белов прислал в редакцию материал о том, как умелый подход может превратить отработанный разрез и его оборудование в шикарное место отдыха и развлечений, а заодно и в музей под открытым небом. “Покажите нашим людям, что есть “немецкий подход” к своей истории”, – попросил он в сопроводительной записке.
В окрестностях города Грефен-хайнихен, в земле Саксония-Анхальт в Германии находится бывший угольный разрез, на территории которого можно увидеть пять огромных отслуживших горных машин: ротор-ные и ковшовые экскаваторы, а также абзетцеры, имеющие габариты до 130 метров в длину и 30 метров в высоту. Когда-то это горное оборудование использовалось для добычи 70 миллионов тонн бурого угля в разрезе Гольпа-Норд. В 1990-е годы, когда запасы угля истощились, разрез закрыли, а эти машины стали частью музея под открытым небом “Феррополис: железный город”.
Сейчас эта необычная сцена из гигантских реликвий истории про-мышленности на берегу рекультивированного и затопленного карьера служит популярным местом проведения концертов и музыкальных фестивалей.
Безусловно, когда в начале 90-х запасы исчерпались и производство остановилось, можно было пойти по пути “ликвидаторов” Морозовского разреза – распилить все и пустить на металлолом, но немцам пришла оригинальная идея: создать музей индустриальной техники, которая и была реализована. Из соседних карьеров завезли и другую технику – так возник музей под открытым небом. Главными его экспонатами стали огромные конструкции из металла, землеройные машины и механизмы, которые по своим размерам и габаритам сравнимы с нашими многоэтажками. Ржавый металл стал главным дизайнерским материалом в оформлении музея.
Исполинские монстры служат прекрасными декорациями для проходящего здесь ежегодного музыкального фестиваля Melt. Глядя на них, можно подумать, что это гигантские трансформеры из фантастических голливудских блокбастеров. На крыше одного из бывших производственных цехов специалисты установили солнечные батареи, которые целиком справляются с обеспечением феста необходимой электроэнергией.
Первый фестиваль прошел в 1997 году, он стал отправной точкой, и с тех пор музыкальное мероприятие стартует ежегодно в середине июля, собирая поклонников многих стилей современной музыки со всей Германии. Приезжают в Феррополис и музыкальные фанаты из других стран. Здесь можно услышать инди, техно, авангардную электронную музыку, рок. И главное: звучит только живая музыка, а железные экспонаты подсвечиваются, в их металлических фермах и конструкциях играет феерический свет. Это целая система многочисленных прожекторов и другого светотехнического оборудования. Зрелище захватывающее!
Melt нельзя отнести к крупнейшим музыкальным мероприятиям, обычно он собирает около 20 тысяч посетителей. Но это не умаляет его значения. Желающих гораздо больше, просто небольшой полуостров не может вместить всех, кто бы хотел попасть на фестиваль.
В центре Феррополиса среди метал-лических индустриальных монстров возвышается сооруженная основная сцена. Наряду с ней функционируют еще две основные концертные площадки и несколько дополнительных. За годы существования фестиваля на его площадках выступали знаменитый немецкий дуэт Modern Talking, легендарные рок и метал группы Deep Purple, Metallika, Linkin Park и другие всемирно известные исполнители.
P.S. К “нашей чести” – при строительстве и рекультивации этого разреза применялся наш экскаватор-драглайн производства Новокраматорского машиностроительного завода! Однако для него в экспозиции места не нашлось. Вероятно, эта “рабочая лошадка” и дальше “грызет” недра Германии…

Підготував О.Акімов

Всесвітній день Землі: ТОП 5 книг про екологічний спосіб життя

Джерело https://maximum.fm/novini_t2

У нашій традиційній книжковій рубриці ми знайомимося з актуальними книжками. Цього разу читатимемо про екологію, Землю, сміття та його переробку, а також про тварин та еволюцію.

День Землі у багатьох країнах відзначають на весняне рівнодення, яке цьогоріч припадає на 20 березня. З цієї нагоди заведено звертати увагу на питання екології, долучатися до розумного та економічного використання ресурсів, говори про відповідальне споживання тощо. Ось п’ять книг, які допоможуть вам розібратися та стати на шлях екосвідомості.

БЕА ДЖОНСОН “ДІМ – НУЛЬ ВІДХОДІВ”

  • Видавництво: Рідна Мова
Всесвітній день Землі: ТОП 5 книг про екологічний спосіб життя - фото 451612

По факту це книга-інструкція, яка допоможе організувати ваш побут так, щоб він став екологічнішим, мінімалістичнішим та кориснішим для вас і природи. Скорегуйте звички у такий спосіб, щоб не страждали ні ви, ні навколишнє середовище. Беа Джонсон стане вашою провідницею до відповідального споживання, яке напряму пов’язане з щасливішим життям. Авторка надихає своєю історією, адже вона скоротила відходи її сім’ї до мінімуму – літр сміття на рік. І це принесло багато неочевидних та неочікуваних переваг: міцніше здоров’я, більше заощаджень грошей, зручніший побут, тепліші та міцніші стосунки з рідними.

ГАЛИНА ТКАЧУК “КНИЖКА ПРО СМІТТЯ”

  • Видавництво: Видавництво Старого Лева
Всесвітній день Землі: ТОП 5 книг про екологічний спосіб життя - фото 451611

Хочете навчити дітей сортувати відходи? Дайте їм цю книгу. Авторка зробить це швидко, цікаво та пізнавально. На сторінках є місце для записів роздумів і спостережень, а ще можна виконати інтерактивні завдання. Яскраві картинки ілюструють текст і роблять його ще зрозумілішим для маленьких читачів. Книга буде цікавою не лише дітям, але й дорослим. Галина Ткачук зробила есенцію найважливішої інформації про сміття, вплив на природу, сортування та перероблення.

ҐЕЙ БРАУН “ЖИТИ ІЗ “ЗЕЛЕНИМ СЕРЦЕМ”. ПОДБАЙ ПРО СЕБЕ І ПЛАНЕТУ”

  • Видавництво: Наш Формат
Всесвітній день Землі: ТОП 5 книг про екологічний спосіб життя - фото 451613

Одночасно допоможіть природі та станьте здоровішими. Наші щоденні рішення, які здаються лише дрібницями, здатні впливати не лише на якість нашого життя, але й на усю планету. Авторка дає цінні вказівки, на що варто звернути увагу у вашому продуктовому кошику та у стінах вашої оселі. Інколи варто змінити кілька тюбиків на ваших поличках, щоб зробити перший крок до екологічнішого способу життя без шкоди та дискомфорту. Нові звички корисно вплинуть на вас, вашу сім’ю та Землю.

ЕЛІЗАБЕТ КОЛБЕРТ “ШОСТЕ ВИМИРАННЯ”

  • Видавництво: Наш Формат
Всесвітній день Землі: ТОП 5 книг про екологічний спосіб життя - фото 451615

“Шосте вимирання” не розповідає безпосередньо про те, як покращити навколишнє середовище, проте захопливо описує сам стан екології та природи. Елізабет Колберт провела ґрунтовну роботу, щоб читач побачив, як виглядає еволюція, процес та причини масового вимирання видів та спробував спрогнозувати, що ж буде далі. Авторка взялася за складну тему і їй вдалося подати інформацію легко та цікаво, щоб книга була доступною якнайширшому колу зацікавлених.

ПІТЕР СІНҐЕР “ВИЗВОЛЕННЯ ТВАРИН”

  • Видавництво: Pabulum
Всесвітній день Землі: ТОП 5 книг про екологічний спосіб життя - фото 451618

Автор привернув увагу великої кількості читачів до експлуатації тварин нашим суспільством. Те, що відбувається за дверима лабораторій та в ангарах скотобоєнь, безпосередньо впливає на екологію та стан навколишнього середовища. Пітер Сінґер відкриває очі читачам на жахливе положення та безправність тварин, які є заручниками у різних сферах. Автор не звинувачує, а оголює правду та пропонує здорові й гуманні варіанти натомість, які здатні стати моральною та екологічною альтернативою.

Книги читала Валентина Рущак
https://maximum.fm/novini_t2

Все про відповідальність агропідприємств у збереженні довкілля

Джерело: https://glavcom.ua/pr/vse-pro-vidpovidalnist-agropidprijemstv-u-zberezhenni-dovkillya-735580.html

Основна мета міжнародного форуму – сприяти обміну досвіду щодо стійкого виробництва через агроекологічні методи

25 лютого під егідою PAEU за підтримки посольства Нідерландів та ICC Ukraine буде проведено форум, присвячений гострим проблемам агроекології – International Forum AgroGreenDeal-2021(офлайн та онлайн).

До виступів запрошено кращих експертів сфери, практиків-екологів, міжнародних фахівців, представників органів державної влади!

Разом з учасниками будуть пропрацьовуватися питання:

Як зміниться політика ЄС щодо українського експорту в рамках угоди про зменшення викидів вуглецю.
Родючість грунтів: як за допомогою сучасних технологій зберегти грунти і підвищити врожайність  
Політика кругового сільського господарства у Нідерландах 
Про актуальний стан Стратегії ЕС «Від лану до столу», як частини європейської зеленої угоди. План по імплементації Стратегії «Від лану до столу» у країнах ЄС. 
Торгівля ЕС-Україна – перший погляд на можливі впливи на експорт до ЕС. Можливі наслідки та опції для українського сільського господарства.
Комплексне використання земельних і біологічних ресурсів агроландшафтів, направлених на зниження виділення парникових газів у процесі сільськогосподарського виробництва 
На які цілі зеленої угоди може відповісти органічне землеробство?
Вплив сільського господарства на клімат та можливості для скорочення викидів парникових газів
Кейс з використання альтернативних джерел енергії в Кернел. 
Компостування органічних відходів у тваринництві та птахівництві. Найсучасніші та найекономічніші технології, які набирають оберти в Україні. 
Досвід випробування та реєстрації органічного добрива на основі свинячого, а також гною ВРХ
ESG-фактор у взаємодії з міжнародними інвесторами. 
Концепція збереження біорізноманіття в розрізі Зеленої угоди: завдання для агропідприємств. 
Сімейне підприємництво як основа для регіональних кластерів сталого розвитку. 
Стратегія енергозбереження та мінімізації забруднення атмосфери при переробці посліду птиці та ін.
Для участі потрібна реєстрація!

Зареєструватися: https://ecolog-ua.com/content/reyestraciya-na-international-forum-agrogreendeal-2021 Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/pr/vse-pro-vidpovidalnist-agropidprijemstv-u-zberezhenni-dovkillya-735580.html

Мікс світоглядів в одній сім’ї. Як поєднати віру в Ісуса і сили природи

Джерело: https://freeradio.com.ua/iak-poiednaty-viru-v-isusa-i-syly-pryrody-reportazh-iz-iazychnykom-ta-ioho-druzhynoiu-khrystyiankoiu/

Цей репортаж Вільне радіо робить з власної ініціативи. Ми не хочемо нікого образити або зачепити почуття людей різних віросповідань та конфесій.
У серії матеріалів спецпроєкту “Релігія єднає” ми розповідаємо про 4 різні конфесії, їхні особливості та те, про що читачі могли не знати. Головна мета кожного тексту – розповісти про різних релігійних людей Сходу, їхні традиції та погляди. Адже всі ми живемо поряд та разом формуємо життя в цьому регіоні таким, яким воно є. І в цьому різноманітті сила.

У фінальному п’ятому тексті ми порівняємо 4 релігії, про які нам розповіли їхні представники, та разом пошукаємо між ними спільні та відмінні риси.

Знайомство з родиною ТимчаківАндрієві Тимчаку 52 роки. Він разом із дружиною Юлією та трьома дітьми мешкає в маленькому селі Званівка на Донеччині. 

Андрій – син вихідців із західної України. За часів СРСР його батьків разом з іншими мешканцями Лемківщини та Бойківщини депортували на Донбас. Загалом під переселення підпали 340 родин, які були змушені почати нове життя у незнайомій місцині. Прихистком для переселенців стали Верхньокам’янка, Роздолівка та Званівка. В останньому селі збудували свій дім батько і мати Андрія.

Приїхавши на Донбас, переселенці не полишили свої традиції та культуру. Цінності предків вони зберегли та передали дітям, а ті, своєю чергою, діляться знанням з молодим поколінням. Так на сході України з’явився куточок Закарпаття. І дотепер на Різдво тут влаштовують святкові вистави, а до селян ходять вертепи з волхвами, янголом та восьмикутною зіркою.

Дружину Андрія звуть Юлія, їй 36. Жінка народилася у сусідній Никифорівці. Юлія розповідає: спочатку вона розмовляла українською, але навчання у донецькому виші змусило на деякий час забути рідну мову. Але коли вона зустріла україномовного Андрія, то перестала боятися осуду людей, які принципово уникають державної мови.

Фото: Вільне радіо

Прочитати статтю повністю можна за посиланням: https://freeradio.com.ua/iak-poiednaty-viru-v-isusa-i-syly-pryrody-reportazh-iz-iazychnykom-ta-ioho-druzhynoiu-khrystyiankoiu/

Як подолати сміття: в Україні надихалися естонським прикладом

Джерело: https://uacrisis.org/uk/yak-podolaty-smittya

Як врятувати країну від сміття? Відповідь на це питання шукали учасники панельного обговорення у Прес-центрі Українського кризового медіа-центру. А надихалися прикладом Естонії, де, за ініціативи громадськості, одного дня прибрали всю країну. В обговоренні брали участь журналісти із Кропивницького та Кіровоградщини.
Як розповіла керівниця напрямку по роботі з національними аудиторіями Українського кризового медіа-центру Тетяна Колосова, насправді обговорення можна назвати обговоренням на тему європейської та євроатлантичної інтеграції України. “Адже євроінтеграція – це про наше повсякденне життя, про його якість, про дороги, якими ми їздимо, про якість продуктів, які ми вживаємо, про якість повітря, яким ми дихаємо, про наші особисті можливості розвитку. Можна довго продовжувати цей список…

Усі аспекти нашого життя – це все насправді про євроінтеграцію. Йдеться про зміни, які мають відбутися всередині нас. Ми звикли покладати всю відповідальність на представників влади. А насправді ми всі маємо поділяти цю відповідальність”, – наголосила Тетяна Колосова. Яскравим прикладом для наслідування, на думку керівниці напрямку по роботі з національними аудиторіями УКМЦ, є Естонія. Одного разу естонці прибрали всю свою країну за один день. Це була громадська ініціатива “Let’s do it”.

Більш ніж 4% населення країни одночасно вийшли прибирати. Згодом акція переросла у світовий рух. Довідка з Вікіпедії: Зробімо! (ест. Teeme ära!) — міжнародний рух з прибирання лісів, започаткований Райнером Нильваком (ест. Rainer Nõlvak) у Естонії 2008 року. Популяризація кампанії почалася в жовтні 2007 року і тривала по квітень 2008. Перша акція була проведена 3 травня 2008. У дні прибирання лісів та полів узяло участь приблизно 4 % населення країни. Було зібрано понад 10 тис. т сміття. Загальні затрати на акцію склали 500 тис. євро, тоді як у нормальному порядку таке прибирання потребувало б 3 роки часу і обійшолося би у 22,5 млн євро.

Про увесь шлях втілення в життя громадської інціативи розповіла координаторка вже міжнародного проекту “Let’s do it” Тетяна Лаврова. За її словами, збором сміття займалися виключно на волонтерських засадах. Держава підтримала акцію – виділили кошти на утилізацію усього зібраного сміття, а армія допомагала технікою для вивезення великогабаритного сміття. Тетяна Лаврова переконана, що, лише об’єднавшись, можна побороти проблему засміченості. “Насправді все можливо. Та проблема, яка існує у вас, загалом на планеті, вона буде вирішена. І вона буде вирішена за участі нас із вами. Дуже важлива наша внутрішня позиція у цій справі. В Естонії все почалося саме із цієї позиції. І з одноденної акції прибирання тепер це виросло у всесвітній рух, у якому бере участь 180 країн, а реальними учасниками є понад 50 мільйонів чоловік”, – розповіла координаторка проекту.

Тетяна Лаврова також уточнила, що об’єднуватися владі та громаді потрібно виключно навколо конструктиву: “В Естонії ми постійно ініціюємо круглі столи, обговорення, адже нам дуже важливо, щоб були представлені різні точки зору. І ми дуже слідкуємо за тим , щоб дискусія розвивалася не з позиції звинувачень один одного, а ми зосереджуємося постійно на тому, як нам вирішити проблему, як знайти рішення”. Про плани Уряду у сфері поводження із відходами в Україні розповіла Олена Колтик, директорка департаменту з питань поводження з відходами та екологічної безпеки Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. За її словами Уряд нині працює над низкою законопроектів, які наблизять Україну до європейських стандартів поводження із відходами. Окрім того, є ряд Директив ЄС, які Україна повинна імплементувати за умовами Угоди про Асоціацію з ЄС. “В Уряді в пріоритеті зараз розробка законопроекту про відходи видобувної галузі, який встановить правила поводження із відходами різних енергетичних підприємств, та тих, які займаються видобутком сировини”, – розповіла Олена Колтик.
За її словами, в розробці у Кабміні також: прийняття проекту Закону України “Про управління відходами”; розроблення проекту закону “Про відходи видобувної промисловості”; введення розширеної відповідальності виробника для батарей, акумуляторів, електричного та електронного обладнання; прийняття проекту закону “Про упаковку та відходи упаковки”; розроблення проекту закону “Про зняті з експлуатації транспортні засоби”; розроблення проектів законів щодо олив та шин; розроблення проекту закону щодо пластикових виробів.
Про роботу компанії “Екостайл”, яка займається вивезенням та захороненням сміття у Кропивницькому, розповіла офіційна представниця компанії Неля Желамська. На її думку, ми не можемо почати робити щось високотехнологічне, поки не навчимося елементарному – сортувати сміття хоча б на дві-три фракції і розуміти, що таке тверді побутові відходи, а що до них не належить. “У Кропивницькому також поширеним є явище, коли вивозять будівельне сміття на майданчики для побутових відходів. Проблема у тому, що при нинішньому законодавстві практично неможливо покарати порушників. Варто змінити законодавство, і надати можливість більш ефективно контролювати поводження із відходами. Поведінка дорослого населення має регулюватися законами і штрафами, а просвітницька робота має бути спрямована на підростаюче покоління”, – розповіла Неля Желамська. За її словами, “Екостайл” впроваджує таку просвітницьку програму в дитсадках і школах міста.
Окрім того, представниця “Екостайлу” розповіла про ще одну нагальну проблему – ринок вторсировини: “Потрібно врегулювати ринок вторсировини. У нас на полігон потрапляє менше 1% від загального об’єму сміття. Уявіть собі! Про яку рентабельність процесу сортування й переробки взагалі може йти? Вторинну сировину забирають до того, як сміття приїде на полігон”.

Оригінал статті – на сайті Українського кризового медіа-центру: https://uacrisis.org/uk/yak-podolaty-smittya

Промисловість vs екологія

Андрій Мальований, голова Державної екологічної інспекції 

Чи можливий баланс і як його знаходять в світі

Промисловість – один з головних “нервів” глобальної економіки. Металургія, текстиль, хімічна промисловість, індустрія цифрових технологій сьогодні рухають провідні країни світу вперед. Ще півстоліття тому промислові підприємства були головними вбивцями екології і здавалось, що досягти балансу між індустрією та захистом навколишнього середовища неможливо. Але управлінські еліти країн Європи та Америки усвідомили, що потрібні зміни. Держави, а потім такі наддержавні утворення, як Євросоюз, стали головними модераторами процесу подолання протиріч між промисловим розвитком та охороною довкілля. І вони досягли успіху.

Як їм це вдалося?

Перш за все, через застосування моделей, які прораховують тиск промисловості на екологічне середовище. Це дозволяє уряду обрати найкращі з політик, що мінімізують ризики, але при цьому не руйнують промисловий потенціал країни. Так, модель  ENV-Linkages, яку використовують в Євросоюзі, допомагає аналізувати вплив забруднення повітря індустріальними об’єктами на здоров’я людей та на економіку в цілому. Модель RAINS застосовують для моделювання регіонального забруднення повітря, вона враховує викиди CO2, оксидів азоту, аміаку та летких органічних сполук. Модель GAINS співставляє забруднення повітря з кліматичними змінами, а також демонструє вплив цих факторів на середню очікувану тривалість життя людини.

Фундаментом застосування таких підходів є моніторинг роботи промислових підприємств. Як правило, він безперервний і здійснюється за допомогою електрохімічних сенсорів, спектрофотометрів, лазерних фотометрів та іншого сучасного устаткування. Ці прилади працюють 24/7 і передають дані в режимі реального часу до єдиної бази, що дає можливість робити якісну аналітику. Все це фіксується в Реєстрі викидів та переносу забруднюючих речовин (PRTR), який є загальнодоступним для усіх громадян. Наприклад, PRTR у США містить дані по 692 забруднюючим речовинам, у Південній Кореї – по 415-ти речовинах, в Ізраїлі – по 114 речовинам, в ЄС – по 91 речовині. Причому, деталізація може бути надзвичайною – аж до кожної окремої промислової установки на кожному підприємстві.

Промислові підприємства розвинутих країн працюють в рамках визначених державою національних екологічних стандартів. Наприклад, у США Агентство з охорони навколишнього середовища визначило такі стандарти для якості повітря (NAAQS) і вони діють по всій країні на федеральному рівні. Стандарти фіксують максимально допустимий рівень діоксиду сірки, твердих часток, монооксиду вуглецю, оксиду азоту та свинцю.

Одну з найбільш комплексних та дієвих систем по контролю за впливом промисловості на екологію створив Європейський Союз. І на це йому знадобилось більш ніж 30 років! Згідно з Директивою про промислові викиди 2010 року,  великі установки повинні мати комплексні екологічні дозволи, в яких визначений гранично можливий вплив підприємства на довкілля (мг/м3 для викидів в атмосферу та мг/л для викидів у водні об’єкти). При цьому держави-члени ЄС на власний розсуд можуть встановлювати більш суворі національні екологічні вимоги.

Крім щорічної звітності галузевих операторів про дотримання умов дозволів, відбуваються інспекції уповноважених державних органів, що вивчають увесь спектр впливу промислового підприємства на довкілля. Європейське бюро з охорони навколишнього середовища робить усе можливе, аби ці дані були максимально публічними.

Ефективність контролю над промисловими викидами в ЄС оцінюють позитивно. Наприклад, Німеччина з 1990 року зуміла скоротити викиди в повітря по оксиду азоту майже на 60%, по оксиду сірки – на 95%, по монооксиду вуглецю – на 78%.

В кінці 2019 року Єврокомісія ухвалила Зелений пакт для Європи, що передбачає досягнення нульових показників викидів парникових газів до 2050 року. В зв’язку з цим вже скоро норми Директиви про промислові викиди будуть переглянуті і розпочнеться новий етап адаптації промисловості до екологічних та кліматичних реалій сьогодення.

Стримування змін клімату – це нова епоха в регулюванні промислових викидів. Адже індустріальний сектор відповідальний за значну частину продукування парникових газів. У США, наприклад, це близько 22%.

В цьому контексті проблема України полягає в тому, що ми, отримавши у спадок від Радянського Союзу потужний промисловий сектор, досі не змогли його модернізувати. Наразі підприємства переробної і добувної промисловості є одними з найбільших забруднювачів атмосферного повітря (35 та 18% від усіх викидів відповідно). Також українська промисловість продукує до 17% парникових газів, які генеруються на території нашої країни. Промислова галузь є однією з лідерів по забрудненню води – вона скидає у водойми більше 30% від усіх забруднених стічних вод. Це переважно нітрати, нафтопродукти, фосфати, вода перенасичена киснем та залізом. 

Сьогодні нам потрібно надолужити втрачений час і синхронізувати процес захисту довкілля від тиску промисловості з європейськими підходами та практиками.

Перші позитивні кроки вже зроблені. В парламенті зареєстрований урядовий законопроект №4167 “Про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення”. Він імплементує директиву ЄС про промислові викиди в український правовий простір. Передбачається впровадити інтегрований дозвіл на викиди для промислових підприємств, що встановить вимоги до обсягів забруднення, а також будуть визначені заходи для зменшення впливу підприємств на довкілля. Підприємства зобов’яжуть моніторити викиди та щорічно звітувати про дотримання умов інтегрованого дозволу. Якщо ці умови порушать, дозвіл може бути анульований.

З 2021 року вступає в силу закон “Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів”. Він передбачає державну реєстрацію установок, які викидають в повітря CO2 та інші парникові гази, проведення моніторингу і складення звітів за його результатами, верифікацію звітів в спеціальних акредитованих установах та затвердження їх уповноваженим державним органом.

Державна екологічна інспекція активно задіяна в цих змінах. Минулого року у структурі ДЕІ було створено окреме управління, що спеціалізується на промисловому забрудненні. На фінішну пряму вийшло облаштування Офісу чистого довкілля в Кривому Розі, який зосередиться на великих підприємствах “Кривбасу”. В рамках територіальної реформи Інспекції створений Придніпровський округ, до якого входять території з найбільшими забруднювачами. Наша увага постійно прикута до діяльності промислових гігантів. ПрАТ “АрселорМіттал” в 2020 році сплатило 11,2 мільйона гривень збитків, завданих державі, ПрАТ “МКК Ілліча” – 800 тисяч гривень, щодо ТОВ “Коксовий завод “Новомет” ДЕІ подала судовий позов щодо припинення  його діяльності і суд тимчасово зупинив виробництво та постановив стягнути із заводу збитки.

Отже, 2021 рік стане часом прискореної адаптації України до європейських правил гри у сфері налагодження балансу між промисловістю та довкіллям. Сподіваюсь, вже скоро ми побачимо значний прогрес – зменшення тиску на екологію, модернізацію виробництв, відповідальність бізнесу за свої дії. І як результат – якісно новий рівень життя людей, де не буде місця екологічно депресивним регіонам, зашкальному рівню захворювань, спричинених неблагополучним довкіллям, обмеженню доступу до базових ресурсів – чистої води, повітря, парків, скверів та лісів.

Чому бізнесу важливо дбати про екологію і скільки це коштує. Досвід WOG

Джерело: https://ua-news.liga.net/economics/articles/ozelenennya-biznesu-skilki-koshtue-vprovadjennya-eko-praktik-u-rozdribniy-biznes

Коли корпоративна еко-свідомість може бути корисною не тільки для природи, але і для бізнесу

Ситуація із забрудненням навколишнього середовища в Україні просто катастрофічна – лише 5% вироблених у країні відходів направляються на переробку. Тоді як в ЄС щорічно переробляється до ⅔ всіх відходів, частина з яких використовується для виробництва теплоенергії.

Тому сьогодні екологічна відповідальність бізнесу стає все частіше трендом, який починає розгортатися в Україні. Тим важливіше говорити про існуючі позитивні приклади, і показувати, що брати на себе відповідальність за збереження екології повинні та можуть не тільки власники шкідливих підприємств.

“Для WOG турбота про навколишнє середовище – не просто частина бізнес-стратегії, це наша особиста відповідальність. Усі ми – українці, і хочемо, щоб наші діти жили в екологічно благополучній країні. А тому, як представники великого бізнесу, хочемо своїм прикладом надихнути людей відповідальніше ставитися до навколишнього середовища і більш раціонально використовувати природні ресурси”, – говорить куратор ЕКО-платформи і директорка з комунікацій WOG Олена Осипчук.

Засмічена Україна

Екологія — болюча для України тема. Чорнобиль, не найсучасніші технології видобутку корисних копалин, величезна частка “брудної” вугільної енергетики, старі й неефективні очисні споруди на виробництвах… У нас чимало глобальних проблем, які забруднюють повітря, ґрунти та воду, і де виправлення ситуації коштує мільярдних інвестицій. Проте є одна проблема, на вирішення якої може впливати кожен свідомий громадянин та кожен відповідальний бізнес.

Це — сортування й переробка сміття. І як результат – зменшення кількості сміттєзвалищ по країні. Адже сьогодні в Україні налічується 6 тисяч легальних сміттєзвалищ і близько 30 тисяч нелегальних — такі є біля кожного села.

Якщо звалище організоване, потрібно просто стежити за ним і тримати в нормі, але якщо стихійне — то і вода, і земля будуть забруднені, плюс там часто виникають пожежі через самозаймання, які забруднюють повітря. Пожежі виникають через наявність серед пластику й решти сміття майже 50% органіки. Саме органіка без доступу кисню призводить до утворення метану – легкозаймистого газу, що в 30 разів більше ніж СО2 накопичує тепло. В Україні сьогодні 99% сміттєзвалищ не відповідають екологічним вимогам, а перевантажених серед них налічується близько 25%, розповідають еко-експерти. І додають, що ще з 1 січня 2018 року законодавство України забороняє вивезення органічних відходів на сміттєзвалища, проте цією забороною нехтують буквально у всіх містах України, адже ні належне сортування, ні належна переробка сміття сьогодні в Україні не налагоджені.

Друге життя випитої кави. І не тільки

Те, що сміттєпереробна ніша в Україні геть не заповнена констатують і в компанії WOG, яка нещодавно запустила ЕКО-платформу “До природи з добром”. В рамках платформи мережа збирає і віддає на утилізацію батарейки, встановила (поки в рамках пілотного проєкту в Києві) сортувальні баки на 34-х заправках, а також почала переробляти кавову гущу, яка залишається в кавомашинах після приготування напоїв. І єдине, у що поки впираються масштаби програми — потужності для переробки.

Олена Осипчук, куратор ЕКО-платформи і директорка з комунікацій WOG:

“В Україні дуже маленький вибір компаній, які можуть стати партнерами у реалізації еко-проєктів, ініційованих нашою мережею. Яскравий приклад – це збір відпрацьованих батарейок. Розуміючи, яку шкоду навколишньому середовищу вони наносять, ми встановили на своїх заправках бокси для їх збору. Проте стикнулися із ситуацією, що в Україні жодна компанія не проводить правильної переробки батарейок. Довелося виокремити місце на складі, де вони накопичувалися. Аж до того часу, поки минулого року ми не познайомилися з проєктом “Батарейки, здавайтеся!” та доєдналися до їх ініціативи з відправки батарейок на переробку на завод у Румунію”.

Згодом WOG ухвалив рішення про запуск повноцінного проєкту в партнерстві з “Батарейки, здавайтеся!” – відтепер на заправках по всій країні встановлені контейнери для збору відпрацьованих батарейок. А це означає, що здати свої батарейки надійно зможуть також мешканці сіл та віддалених районів України, для яких раніше ця можливість була обмежена. До речі, лише 1 батарейка здатна отруїти в середньому 16 квадратних метрів родючого ґрунту. Надійну переробку зібраних на WOG батарейок гарантує рух “Батарейки, здавайтеся!” – вони відправлятимуться на спеціалізований завод GreenWEEE в Румунію.

“Батарейки, здавайтеся!” — чи не єдиний в країні проєкт, який займається проблематикою утилізації батарейок комплексно та ефективно. Така ж ситуація і з сортуванням відходів – монополістом на даному ринку є компанія “ЕКОСТОК”. Саме до них відправляється відсортоване сміття з баків, установлених на АЗК WOG, — папір, пластик та скло. “Ми повинні бути впевнені, що відходи ретельно досортовуватимуться та відправляться на подальшу переробку, – зазначила Олена Осипчук. – Сьогодні ми працюємо над продовженням проєкту з відповідального сортування відходів по всій мережі”.

“А з кавовою гущею все ще складніше – у нашій країні цей вид діяльності на початковому етапі. Вибір компаній, які мають виробництво з переробки макухи, досить обмежений. А ті, що є, мають недостатні потужності на виробництвах”, — констатує куратор ЕКО-платформи WOG.

Багато хто думає, що кавову гущу можна просто викидати. Проте це не рекомендується. Макуху також потрібно правильно утилізувати або переробляти. Адже вона закислює ґрунт та при взаємодії з іншими відходами утворює небезпечні гази.

Тому наразі для підвищення ефективності утилізації кавової гущі WOG працює у двох напрямках. Перший — переробка макухи на ЕКО-підстаканники, які повертаються на заправки. Тут партнер мережі – молода та амбітна українська еко-компанія Blu Ocean Solutions (BOS).

“У співпраці з BOS ми не обмежуємося тільки виготовленням ЕКО-підстаканників. Уже зараз на заправках Києва та області ми пропонуємо клієнтам замість пластикової соломинки для напоїв її екологічний аналог з паперу від BOS. Незабаром ними можна буде скористатися в містах-мільйонниках, а згодом – на об’єктах по всій мережі. Також в планах на 2021 рік – запуск на базі потужностей BOS виробництва ЕКО-кришечок для горнят”, – ділиться Олена Осипчук.

Другий напрямок з переробки кавової гущі – це спільний проєкт з луцькою компанією “Пастернак”, яка використовує макуху для виготовлення біогумусу, який містить у своєму складі унікальний комплекс ґрунтових мікроорганізмів, вітаміни та біологічно активні ферменти, які стимулюють ріст і розвиток рослин. Його використовують для підживлення квітів, фруктових дерев, овочів і газонів, збільшуючи урожайність сільгоспземель на 30-40%.

Сучасне органічне добриво виготовляється із допомогою Каліфорнійських черв’яків. Вони переробляють зіпсовані овочі та фрукти, залишки готової їжі, скошену траву та опале листя, картон, паперовий посуд і ще багато іншого – всі ті відходи, що при неправильній утилізації створюють екологічну катастрофу.

Вартість еко-свідомості

“Таким чином, принаймні, з кавою — а наші клієнти щоденно випивають понад 70 тисяч порцій кави на WOG, тож гущі в машинах залишається чимало — ми приходимо до безвідходного виробництва. Вона або отримує друге життя, і стає екологічними підстаканниками, які потім швидко розкладаються без жодної шкоди для навколишнього середовища. Або — органічним добривом. Сподіваюся, наші клієнти також почнуть обирати паперові трубочки замість пластикових. А завдяки сміттєвим бакам на наших заправках, частіше згадуватимуть про важливість сортування сміття”, — говорить Олена Осипчук, і додає, що приклад еко-ініціатив WOG повинен підштовхнути до більшої відповідальності не тільки споживачів, але й бізнеси. “Ми хочемо своїм прикладом надихнути людей відповідальніше ставитися до навколишнього середовища і більш раціонально використовувати природні ресурси”, — додає вона. За її словами, інвестиції в реалізацію проєктів ЕКО-платформи “До природи з добром” у 2020 році WOG склали понад 5 млн грн.

Так, ще 5 років тому можна було почути: це неможливо, український бізнес ніколи не фінансуватиме переробку відходів, поки його не зобов’яже закон. Та приклади WOG та ще кількох великих компаній доводять протилежне. І нехай бути екологічно-відповідальним бізнесом – поки що свідомий вибір досить невеликої кількості компаній, хочеться вірити, що через 5 років подібні кейси сприйматимуть не як щось екзотичне, а як частину обов’язкової корпоративної буденності, на кшталт сплати податків.

Екологи вимагають організувати публічні обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля

Джерело: https://www.rbc.ua/ukr/news/ekologi-trebuyut-organizovat-publichnye-obsuzhdeniya-1611571079.html

Професійна асоціація екологів України (ПАЕУ) звернулась до глави Міндовкілля Романа Абрамовського з вимогою організувати публічні обговорення Рекомендацій по складанню звіту з оцінки впливу на довкілля, та не допустити його ухвалення без оцінки громадськості.

Про це йдеться у відкритому листі від ПАЕУ до Абрамовського.

“Оскільки ПАЕУ представляє більшість суб’єктів господарювання та розробників звітів ОВД, а опублікований 10 грудня 2020 року проект “Загальних методичних рекомендацій щодо змісту та порядку складання звіту з оцінки впливу на довкілля”безпосередньо впливає на їх діяльність, просимо надіслати ПАЕУ фінальну версію Методичних рекомендацій, та організувати їх публічне обговорення”, – наголошується у листі.

“Масштабні зміни”: яким став 2020 рік для українського туризму

Джерело: https://travel.rbc.ua/ukr/show/masshtabnye-izmeneniya-kakim-stal-2020-god-1608816058.html

Як карантин в Україні та інших країнах змінив сферу у році, що минає

2020 рік став одночасно і надзвичайно складним, і неймовірно цікавим.

Він перевернув звичні принципи роботи сфери туризму по всьому світу – для мандрівників, туркомпаній, готелів, авіакомпаній, ресторанів. Навчив пристосовуватися до максимально некомфортних ситуацій, йти на ризик, придумувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення.

Потік іноземних туристів впав на 75%

Для сфери туризму в цьому році все було нестандартно, місцями нестабільно і невизначено. Нетипова ситуація на ринку туристичних послуг була як для відпочивальників, так і для турпрофи. Закриті двічі кордони (навесні та у вересні) стали причиною падіння потоку іноземних туристів на 75% в порівнянні з минулим роком.

На момент локдауну середня завантаженість готелів знизилася до 20%. Це був час, коли бізнес виживав. І, на жаль, багато хто не впорався з труднощами.

Але поряд з цим внутрішній туризм України мав усі шанси на стрибок у розвитку. Більшість українців досі з обережністю ставляться до закордонного відпочинку і з задоволенням роблять вибір на користь вітчизняних курортів.

"Масштабні зміни": яким став 2020 рік для українського туризму

Фото: Під час локдауну середня завантаженість готелів знизилася до 20% (booking.com)

Багато хто заново відкрив для себе Південь України – Херсон, Одесу, Приазов’я, а також попит збільшився на курорти, які пропонують “зелений туризм”.

Готелі почали вводити нові вимоги для туристів

Навіть під час кризи мали успіх ті представники галузі, які розуміли важливість грамотного залучення, впровадження цікавих та вигідних пропозицій для туристів, підвищення якості сервісу, розвитку особистого бренду і, звичайно, найсуворішого дотримання карантинних правил задля безпеки своїх гостей.

Прекрасний тому приклад – заміські спа-комплекси, які залучали можливості сховатися від міської суєти, відпочити морально, знайти єднання з природою й оздоровитися.

"Масштабні зміни": яким став 2020 рік для українського туризму

Фото: Українські готелі стали вводити нові вимоги, серед яких – ПЛР-тести (booking.com)

Одним з вирішальних факторів, на мій погляд, стало запровадження певних обмежень на перебування – обов’язкова наявність негативного результату тесту на COVID-19, суворий контроль дотримання карантинних правил, аж до відмови у заселенні у разі невиконання вимог.

Всі ці важливі “дрібниці” стали причиною істотного підвищення довіри та лояльності до закладів.

Авіакомпанії продовжили відкривати нові рейси

Другий приклад – українські авіакомпанії. Вони зазнали колосальних збитків у 2020 році, але поряд з цим продовжували боротися за розвиток туризму. Відкривали нові рейси й маршрутні програми, з’єднуючи міста України, “привчаючи” українців до авіамандрівок.

Наприклад, з 1 грудня вперше запустився прямий рейс із Києва в Подгоріцу, що дає можливість розвивати й гірськолижний туризм. Також авіакомпанії ввели низку нових правил для пасажирів та в основному не підвищували ціни на перельоти як всередині країни, так і за кордон.

"Масштабні зміни": яким став 2020 рік для українського туризму

Фото: У розпал пандемії запустилося багато нових рейсів (РБК-Україна)

Третій приклад – діджиталізація. Сьогодні практично будь-який бізнес, що стосується сфери обслуговування, можна частково або повністю перевести в інтернет. Величезна популярність онлайн-екскурсій, концертів, віртуальних заходів – тому підтвердження.

Величезний успіх мали цифрові подорожі, 3D віртуальні тури й екскурсії, наприклад, кінолокаціями Одеси, замками та заповідниками України.

Були також створені різноманітні додатки для планування подорожей, ентузіасти розвивають і наповнюють інтерактивні карти з цікавими локаціями нашої країни. Гіди, екскурсоводи, турагентства, які оперативно скористалися цією можливістю, отримали популярність і затребуваність.

Правила в’їзду до країн світу змінюються щотижня

У цьому році запустили кілька проектів, які інформують українців про правила перетину кордонів з країнами світу. Перевірка такої інформації стала під час пандемії необхідністю, адже вимоги до в’їзду в різні держави часто переглядаються і змінюються. В результаті правила в’їзду тепер можна перевіряти на декількох сайтах.

Український МЗС запустив сайт Tripadvisor.mfa.gov.ua з інтерактивною картою світу, де можна перевіряти умови в’їзду в різні держави.

Запустився і наш проект VisitUkraine.today, де туристи також отримують на відстані актуальну інформацію про зміни до правил в’їзду/виїзду, транзиту, перебування в тій чи іншій країні світу. Оперативно та безпечно, не виходячи з дому.

Особисто я вдячний цьому році – він дав мені та моїй команді неймовірний стимул рухатися вперед і вгору з незвичною швидкістю. Але з кожним реалізованим проектом отриманий результат виправдовує всі витрачені сили, нерви та час.

Що стосується прогнозів на майбутній рік – загадувати складно. Але можу сказати точно: для кожного представника турсфери, як і раніше, важливо буде тримати руку на пульсі потреб туриста, забезпечувати його максимальний комфорт і безпеку.