На закупи – без одноразових пакетів. Чи допоможе українцям львівський досвід відмови від поліетилену

Джерело https://dyvys.info/2021/03/26/na-zakupy-bez-odnorazovyh-paketiv-chy-dopomozhe-ukrayintsyam-lvivskyj-dosvid-vidmovy-vid-polietylenu/

Україна стоїть на порозі відмови від поліетиленових пакетів: народні депутати в другому читанні мають розглядати закон, що зафіксує цю відмову. Чи готові українці змінити свої споживацькі звички? Чи готова торговельна сфера до таких змін? У Львові за останні роки пройшло вже кілька акцій з тимчасової відмови від поліетилену в торговельних мережах і вони продемонстрували низку важливих та неочікуваних результатів. Чи змінимося ми Обов’язкова відмова від поліетилену вплине на кожного з нас, адже доведеться змінювати споживацькі звички, а їх, як і будь-які інші звички, змінювати здебільшого болісно. Законопроєкт, який зараз обговорюється перед винесенням на друге читання, заборонятиме обіг надтонких, тонких та оксорозкладних поліетиленових пакетів. Наприклад, тих, які ми звилки безкоштовно брати в торгових залах супермаркетів чи під час інших покупок. 
У разі прийняття закону покупцям та продавцям обов’язково доведеться шукати альтернативу (багаторазова тара, фасовані в папір продукти, екопакети стандартів ЄС тощо), а все це, на перший погляд, викликає незручності чи додаткові витрати. Майбутній закон пропонує за використання забороненого поліетилену штрафувати на 8500-17000 гривень, тож дешеві пакетики можуть обернутися дорогими штрафами.

То чи готові ми до змін? У Львові мешканці доволі свідомі екологічно, адже більшість (70% містян за даними щорічних досліджень якості життя в місті) сортують сміття і майже всі вони (93%) відсортовують в першу чергу пластик. Навіть за таких умов організатори та учасники акцій з відмови від поліетилену, які проходили у місті кілька разів, мали стриманий оптимізм.  Ірина Миронова, голова Zero Waste Lviv, ініціаторка кампанії “Без поліетилену” розповідає: “Акція була просвітницького характеру, ми заохочували всі торговельні мережі придумувати ті заходи, які будуть допомагати їм краще комунікувати зі своїми клієнтами, застосовувати ті засоби мотивації, які вони мають. Разом з тим не було якихось заборон”.  Навіть попри відсутність прямих заборон на використання поліетилену під час акцій екоактивістка пригадує, що торговельні мережі спочатку боялися нарікань з боку клієнтів: “Але досвід показав, що було багато таких людей, які говорили: ми розуміємо, що нам це поки незвично і незручно, але розуміємо, що це правильно, тому дайте нам трішки часу і зручні засоби, й ми готові переходити.
Не йшлося про цілковиту заборону, а більше про свідоме використання цих пакетів”.  Були заклики до покупців користуватися багаторазовими торбами, використовувати щипці замість рукавичок, клеїти стікери безпосередньо на товари, а не на поліетиленовий пакетик Ірина Миронова “Також ми робили акцент, що багато овочів чи фруктів не потребують пакування, – додає Ірина Миронова. – Власне, заклики до покупців були такі, аби користуватися за можливістю багаторазовими торбами, використовувати щипці замість рукавичок, клеїти стікери безпосередньо на товари, а не на поліетиленовий пакетик. А вже супермаркети дивилися, які можуть запропонувати системи винагород чи мотивації для клієнтів”.

Про позитивні відгуки покупців розповідають і представники львівських торвговельних мереж. “Спершу ми пропонували нашим покупцям альтернативні варіанти одночасно із поліетиленовими аналогами. Проте згодом вирішили зовсім вилучили весь «поліетилен» із торгового залу на користь паперових пакетів на касах, пакетиків для овочів та фруктів, вагових товарів, випічки, а також багаторазових щипців для випічки. А на відділі гастрономії ми пропонували покупцям фасувати сир чи готові м’ясні вироби у пергамент, – розповідає PR-менеджер мережі супермаркетів “Арсен” (ТОВ “Альянс Маркет”) Сергій Черешньовський. – Тобто на період акції ми забрали і пакети на касах, і так звані «маєчки» на відділах і навіть поліетиленові рукавички. Залишилися лише пластикові контейнери для кулінарії, свіжого м’яса та риби, оскільки на той час і досі відсутні гідні альтернативи, які б відповідали усім екостандартам та мали прийнятну вартість”. 
“Відгуків було дуже багато і здебільшого – позитивні. Нам багато писали у соцмережах, дякували, цікавились, чи не плануємо такі зміни впроваджувати на постійній основі, – додає пан Черешньовський. –  Щоправда, не всі були готові ось так одразу перейти на альтернативні варіанти. Бували навіть комічні випадки, коли люди шукали вже звичні «маєчки» у торговому залі та навіть скаржилися на їхню відсутність. Але це, вочевидь, відбувалось через звичку, адже ми сприймаємо поліетилен, як дуже зручний та практичний матеріал. І, можливо, через необізнаність від шкоди поліетилену чи недостатню соціальну свідомість”. Чому потрібна відмова від пакетів Актуальність руху в бік збереження довкілля розуміють дедалі більше країн, де парламенти підлаштовують під нього своє законодавство.
Країни прагнуть зменшувати шкідливі промислові викиди, переходити на відновлювальні джерела енергії тощо. Але однією з кричущих проблем досі залишаються побутові відходи і саме тут кожен з нас може, так би мовити, власноруч рятувати планету, а не лише висловлюватися на захист довкілля в соцмережах. Для українців сміттєва проблема гостро стоїть ще й тому, що у нас більшість відходів (до 95%) досі захоронюються, хоча значна частина з них могла би перероблятися (після сортування) чи перетворюватися на компост.
Так за 24 роки (з 1995 до 2019) за даними ГУ Статистики Львівщина накопичила понад 222 мільйони тонн твердих побутових відходів. При цьому при сортуванні та подальшій переробці, на сміттєзвалища відправилося би менше половини від загальної кількості ТПВ. За 24 роки Львівщина накопичила понад 222 мільйони тонн твердих побутових відходів Крім того, за даними Мінекології, фактичний коефіцієнт переробки пластикових пакетів у всьому світі становить від 5 до 15 відсотків. Більшість пластикових пакетів, якими користуються українці, неможливо безпечно переробити. Ще одна проблема – оксорозкладні пакети. Екологи та екоактивісти акцентують, що такий вид пластику (який в нас нерідко подають як екологічний) шкодить довкіллю ще більше.  Відтак, закон, що мав би заборонити серед іншого оксорозкладні пакети, екоактивісти всіляко підтримують. Ірина Миронова, голова Zero Waste Lviv говорить: “Найбільш дієвий пункт, який там є – заборона оксорозкладних пакетів. Зараз маємо засилля псевдорішень, коли оксорозкладна добавка додається до пластику і цей пластик через якийсь час розсипається на мікрочастинки. Таким чином він ще більше забруднює довкілля, тому що його не можна зібрати. Ця добавка заборонена в Європейському Союзі і її точно треба заборонити в Україні. Зараз до другого читання тривають дебати щодо того, чи залишати як альтернативу в супермаркетах так звані біорозкладні пакети, які відповідають стандартам ЄС і піддаються промисловому компостуванню. І тут питання з розряду – курка чи яйце. Таких підприємств, які могли би займатися промисловим компостуванням, в Україні вкрай мало. Переробка органіки в нас тільки-тільки починається. І поки не побудується оця належна інфраструктура, не можна вводити вимоги про використання таких пакетів до супермаркетів. Європейський досвід говорить, що використання таких пакетів є дуже важливим інструментом, коли впроваджується система роздільного збору органічних відходів. Тобто, людям це зручно, бо вони купують такі пакети разом з товарами і потім використовують їх же для роздільного збору органіки. Це один з небагатьох випадків доцільності переходу на сертифіковані біорозкладні матеріали”.  Таке рішення, звичайно, економічно відіб’ється на продавцях та, як наслідок, цінах на товари. PR-менеджер мережі супермаркетів “Арсен” Сергій Черешньовський пояснює: “Якщо говорити про повну відмову від поліетилену, то це досить дороговартісне питання. Адже усі альтернативні екологічні упакування, які покупець використовує безкоштовно у торговому залі, значно дорожчі за поліетиленові. До прикладу, ціна невеликого паперового пакету у кілька разів перевищує ціну тієї ж «маєчки» з ручками із поліетилену. І значна різниця у вартості між його аналогами і екологічними рішеннями й створює найбільші незручності.
До прикладу 100% відмова від поліетилену, тобто використання альтернативних екологічних упакувань на всіх відділах супермаркету, а особливо на кулінарії та м’ясі, може суттєво вплинути на кінцеву вартість продукції для покупця. Ми як відповідальна мережа жодним чином не прагнемо перекладати цю різницю на гаманці наших покупців. На цьому шляху потрібна реальна підтримка і зацікавленість органів влади та держави загалом”.  Якщо говорити про повну відмову від поліетилену, то це досить дороговартісне питання. Усі альтернативні екологічні упакування, які покупець використовує безкоштовно у торговому залі, значно дорожчі за поліетиленові Сергій Черешньовський Пан Черешньовський додає, що не зважаючи на це, зменшити використання поліетилену – реально: “І ми це доводимо на своєму прикладі. В усіх львівських «Арсенах» можна придбати міцні крафт-пакети або багаторазові екосумки на касі, скористатися на відділі випічки паперовими пакетиками та багаторазовими щипцями, запакувати сир чи готові м’ясні вироби у пергамент. І в подальшому плануємо розвиватись у цьому напрямку”. Бути екосвідомим – вигідно Цю тезу на власному прикладі демонструє екоактивістка, львів’янка Діана Попфалуші. Діана вже кілька років намагається споживати свідомо та екологічно, зокрема мова й про відмову від одноразового пакування та поліетилену. “Я почала активно жити концепцією Zero Waste з 2016 року, відтоді я намагаюся вдосконалити мій побут, мінімізувати відходи, але якщо щось не виходить, то це теж нормально, бо всі ми – люди й не треба себе сварити за те, що сміття колись приносим до хати, – розповідає Діана Попфалуші. – Ми на двох людей виносимо свій смітник раз на 4 місяці. Чому, бо багато чого купується без пакування, і більшість походів за продуктами планується. Те пакування, яке використовую, здебільшого переробляється, в першу чергу це картон і папір, метал-алюміній і пластик трьох типів (1,2 і 5), які можна здати на переробку.  Багато чого купую без пакування, а те пакування, яке використовую, здебільшого переробляється Діана Попфалуші На початку було складно, тому що треба було продумувати заздалегідь: це треба взяти, це взяти, прикупити щось, все налаштовувалось протягом двох років. Спочатку для покупок я пошила собі торбинки сама зі старого простирадла. Або, наприклад, принесли знайомі якийсь контейнер і він у мене далі використовується, тобто намагаюся з тих речей, які в мене вже є, використовувати якомога більше. Потім ти собі на районі шукаєш різні “точки”. Біля мене є купа маленьких МАФів, там можна купити все, починаючи від насіння чіа, нуту, сочевиці чи квасольки – все у свою тару. І навіть останні півроку вони почали продавати багаторазові торби, бо до них приходять зі своєю тарою. Тобто, це не проблема, люди починають до цього звикати.  Потім тобі стає набагато простіше, це дозволяє ретельніше планувати покупки, це мені спрощує життя, бо я не ходжу по супермаркету хаотично. Крім того, якщо брати продукти на вагу в супермаркеті, ти економиш, бо є продукти, які в упаковці будуть коштувати більше, ніж на вагу в своє пакування. І зараз багато закладів, наприклад, на напої з собою у власну тару дають знижку.  Магазини біля мого дому також дають мені знижку, якщо я зі своїм контейнером приходжу, бо то їм економить пакетики – і це теж приємно”.  Чи допоможе іншим львівський досвід Львівський досвід вчергове став прикладом для інших міст. “Кампанія була загальноміською, але за рахунок того, що результати однієї з торгових мереж – це був “Ашан” – дуже їх самих вразили, були запити з інших міст провести такі самі дні там, тобто львівські супермаркети стали пілотними майданчиками для національних мереж, – пригадує Ірина Миронова, голова Zero Waste Lviv. – Коли проводився Всесвітній день відмови від поліетилену, позитивний досвід нашої акції у Львові вже був, тому ми поширювали інформаційні матеріали та заклики до торговельних мереж по всій Україні приєднуватися і теж зменшувати кількість поліетилену в торговому залі та комунікувати зі своїми клієнтами з приводу зменшення використання поліетилену”.  Певні алгоритми зі зменшення кількості поліетилену в торгівлі, які були відпрацьовані активістами у Львові, можуть стати в нагоді іншим українським містам та іншим торговельним мережам. І почати цей перехід можна ще до того, як парламент розгляне та прийме закон про відмову від поліетилену.  Як додає Ірина Миронова, активістам більше йдеться не про заборону, а саме про усвідомлену відмову людей від шкідливого поліетилену. “Наприклад, ми спрямовували свої зусилля на зміну стандартів обслуговування. Якщо раніше вони більше заохочували до споживання пакетів – на касі обов’язково питали, чи вам пакет потрібен, та певний час вважалося гарним сервісом, коли касир сам на касі запаковував у додаткові пакетики певні групи товарів – то тепер ми говорили з супермаркетами й просили їх не робити цього додаткового заохочення, – розповідає голова Zero Waste Lviv. – Також можна зменшувати кількість поліетилену у торговому залі, коли стоять, наприклад, такі стенди з рулонами одноразових пакетиків й люди підходять і з задоволенням багато-багато їх намотують. Ми пропонували ставити більш поодинокі стенди, коли треба навіть інколи почекати хвилинку, поки людина перед тобою візьме собі пакет. Тобто фактично створити мікронезручність користуватися одноразовими пакетами і, звичайно, на касах не запаковувати додатково в поліетиленові пакети і не заохочувати до купівлі додаткових пакетів. Так в деяких супермаркетах зараз говорять “дякуємо, що користуєтесь своєю торбою!” Тобто відбувається зміна цих скриптів і стандартів обслуговування”.  Виконавчий комітет Львівської міської ради навіть кілька років тому прийняв постанову про обмеження використання поліетилену. Щоправда вона носить рекомендаційний характер, хоч і дає торговельній сфері певний сигнал. Зрештою, Львів уже кілька років живе з прийнятою концепцією Zero Waste – тобто нуль відходів. Серед основ концепції – роздільний збір та сортування сміття, переробка пластику, компостування тощо. Багато в чому успіх міської екологічності залежить від інфраструктури (контейнери для роздільного збору, компостувальна станція, сміттєпереробний завод).
У Львові наразі діє лише роздільний збір сміття та компостування органіки, а обіцяний сміттєпереробний вже котрий рік “завис” на етапі конкурсів та проєктних погоджень, лише 25 березня депутати нарешті заклали в бюджет розвитку кошти, спрямовані на цей завод. Та не лише інфраструктура має вирішальне значення у відмові від поліетилену, успіх ідеї як ніколи залежить і від ставлення самих жителів, які готові поводитися більш екологічно. Проект «Donbas Media Forum та міжрегіональне співробітництво для виробництва якісного контенту для Сходу України» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

Дивись.info – https://dyvys.info/2021/03/26/na-zakupy-bez-odnorazovyh-paketiv-chy-dopomozhe-ukrayintsyam-lvivskyj-dosvid-vidmovy-vid-polietylenu/

Унікальні Базальтові стовпи на Рівненщині: диво, яке створила природа

Базальтові стовпи на Рівненщині: диво, яке створила природа

Джерело: travel.24tv.ua

Цією пам’яткою природа довела свою неперевершеність майстра-архітектора. Вона запропонувала нам унікальну споруду із базальтових стовпів-багатогранників, що вишикувані стрункими рядами й вражають своєю монументальністю та стрункістю геометричних фігур.

Побачити природне диво можна в селі Базальтове Костопільського району, де вже понад сто років видобувають базальт, яким вимощено площі європейських столиць. Це місце ще називають Яновою долиною. Його створила природа, а люди лише доповнили образ. Цим стовпам майже 700 мільйонів років. Науковці стверджують, що такого феномену більше ніде немає у світі. Висота базальтових стовпів сягає від 60 сантиметрів до 30 метрів. Після завершення робіт з видобутку каменю деякі стовпи просто залишили як згадку про неперевершені творіння природи.


Базальтові стовпи / travels-ukraine.com

Крім базальту, в заказнику часто зустрічаються різні мінерали та самоцвіти. Тут знаходили адуляр, азурит, барит, борніт, гематит, кальцит, кварц, марказит, мідь самородну, пірит, хлорит, халцедон тощо.

Нещодавно в Яновій долині знімали історичну драму “Поводир” режисера Олеся Саніна, а також кліп Руслани на пісню “Я люблю”.



Сільський зелений туризм – головний тренд цьогорічного туристичного сезону

Джерело https://pik.ua/news/url/silskij-zelenij-turizm—golovnij-trend-tsogorichnogo-turistichnogo-sezonu

Сільська місцевість приваблює людей різними речами, починаючи від особливого досвіду життя, огляду визначних пам’яток, покупок унікальних локальних продуктів та товарів, перегляду дикої природи, відпочинку до простого спокою та тиші, яких так не вистачає в сучасних мегаполісах. Тому недарма національна туристична організація України оголосила 2020 рік – роком сільського зеленого туризму. Про це повідомляє пресслужба Херсонської ОДА.

Особливо зелений туризм підійде тим, хто втомився від життя у великому місті, адже відпочинок на природі – це віддаленість та замкнутість, мир і тиша, усамітнення та спокій, автентична культура, місця спадщини, альтернативний спосіб життя, непорушена природа, гостинні господарі, безпека, ексклюзивність та естетично приємні ландшафти. 

На Херсонщині сільський зелений туризм має достатній потенціал та всі можливості для успішного й сталого розвитку. Цьому неабияк сприяє унікальний природний комплекс, клімат, щедрість земель та гостинність місцевих жителів. Зараз у Херсонській області функціонує 65 об’єктів відпочинку у сільській місцевості: садиби, селянські і фермерські господарства, комплекси для рибалок.

Кожен знайде для себе вид відпочинку, який йому однозначно припаде до душі. Це може бути риболовля, катання на конях, купання в водоймах, виготовлення виробів з глини, різьба по дереву, лозоплетіння, ознайомлення з народними обрядами, побутом та умовами проживання селян минулого століття, з особливостями регіону, його пам’ятками та природним ландшафтом. 

Крім цього, сільський туризм – це ефективний інструмент допомоги місцевому населенню покинути поля, не покидаючи села. Адже він надає комерційні можливості та можливості зайнятості громадам, які стикаються зі зростаючою проблемою забезпечення життєздатності місцевого населення. За відсутності цих можливостей для розвитку сільського бізнесу, міграція до міських районів буде продовжувати зростати, що ще більше навантажить інфраструктуру та соціальні послуги міст України

В степи на юге Одесской области снова пасутся куланы и лани

Источник https://dumskaya.net/news/v-stepi-na-yuge-odesskoy-oblasti-snova-pasutsya-116411/




Два десятка куланов и восемь особей европейской лани были завезены в Тарутинскую степь на юге Одесской области.
На заповедную территорию животных доставили после месячного карантина в биосферном заповеднике «Аскания-Нова», сообщила природоохранная общественная организация Rewilding Ukraine, которая вместе с партнерами реализует проект «Восстановление водно-болотных угодий и степей дельты Дуная».

Общественники надеются восстановить популяции диких травоядных, некогда населявших Тарутинскую и другие степи Украины.

Пока куланы и лани находятся во временном вольере.  Позже, осенью или в начале следующего года, их выпустят в дикую природу. Копытные будут свободно бродить по степи, возвращаясь к среде, в которой они существовали несколько сотен лет назад. Природный выпас поможет повысить биоразнообразие региона, уменьшит риск пожаров и будет способствовать развитию экологического туризма.

«Тарутинская степь, имеющая статус ландшафтного заказника местного значения, — одна из немногих почти нетронутых степных территорий, оставшихся в Украине и во всей Европе. Как и все степи, она характеризуется большими травянистыми равнинами и является домом для многих исчезающих видов. Если бы не вмешательство человека, здесь паслись бы стада диких травоядных животных, таких как кулан, антилопа сайгак и олени. Сейчас эти виды исчезли из степи, главным образом из-за охоты», — отмечают в организации.

«Этот выпуск кулана — первый шаг долгосрочной программы реинтродукции в рамках ревайлдинг инициативы в регионе дельты Дуная, целью которой является создание здесь до 2035 года жизнеспособной свободной популяции от 250 до 300 куланов, — говорит исполнительный директор Rewilding Ukraine Михаил Нестеренко. — Кроме Тарутинской степи, мы планируем вернуть куланов на Жебриянскую гряду возле Вилкова. Их выпас позволит поддерживать траву короткой, что принесет пользу таким животным, как суслик и степной сурок, и уменьшит риск пожаров за счет изъятия избыточной растительности».

Хотя за ними будут наблюдать, куланы и лани смогут поддерживать себя сами в огороженном вольере, на территории которого есть небольшой водоем и участок леса. Некоторые животные будут оснащены GPS передатчиками, что позволит команде Rewilding Ukraine следить за их местонахождением и в дальнейшем контролировать и анализировать их поведение.

Проект «Восстановление водно-болотных угодий и степей региона дельты Дуная», финансируется Программой «Ландшафты под угрозой» (ELP). Ранее в украинскую часть дельты Дуная уже заселили индийских водяных буйволов и диких лошадей породы польский коник, а также восстанавливают исчезнувшую популяцию филина.

В планах организации — восстановление распаханных несколько лет назад участков Тарутинской степи, возврат (реинтродукция) в регион степных журавлей, а также потомка вымершего тура.

Кроме того, осенью 2020 года в Тарутинскую степь выпустят антилоп сайгаков, украинский серый скот и еще одну группу куланов. Это еще больше увеличит разнообразие животных, усилит природный выпас в степи и экологический туризм в этом регионе.

«Местные общины должны получать пользу от ревайлдинга, — отмечают в Rewilding Ukraine. — Организхация сотрудничает с местными общинами и центром этнографического туризма «Фрумушика-Нова» с целью развития экологического туризма на этой территории. Кроме прочего планируется проведение этно-экологического фестиваля в Тарутинской степи, хотя он был временно отложен из-за пандемии COVID-19».

ВЫНОСЛИВЫЙ КУЛАН

Кулан — это подвид азиатского дикого осла. Некогда он населял Восточную Европу, Средний Восток и Центральную Азию — от Средиземноморья до востока Монголии. В течение последних двух столетий вследствие чрезмерной охоты и потери мест обитания его численность уменьшилась более чем на 95 процентов. Кулан входит в Красный список МСОП.

Невероятно выносливые, куланы хорошо адаптируются к окружающей среде. Одно из самых быстрых млекопитающих на планете, кулан может развивать скорость до 70 километров в час. Они являются социальными существами, образуя хорошо структурированные стада, это помогает животным защищаться от хищников.

Экологические парадоксы Донецкой области – от критического состояния к перспективам зеленого туризма

Боевые действия, которые длятся 6-й год, ухудшают и без того неудовлетворительное состояние окружающей среды Донецкой области. Особую угрозу вызывают затопление шахт и повреждение особо опасных промышленных предприятий. В то же время, Донетчина имеет уникальные природные зоны, а значит – реальный потенциал для развития экотуризма, передает «АКМЦ».

Война наносит огромный вред окружающей среде

По данным издания «Фокус», Донецкая область является наиболее загрязненной в Украине. В первую очередь – из-за затопления шахт, вредных выбросов в атмосферу и ненормативных сбросов загрязняющих веществ в поверхностные воды. А причина этого в основном – война.

Всего к началу вооруженного конфликта на востоке Украины работало 150 шахт. Сейчас каждая четвертая подтоплена или уже полностью затоплена. Почти все они находятся на неподконтрольной территории. В некоторых городах ситуация очень сложная. Например, в Горловке, Енакиево, Донецке, Макеевке наблюдается проседание земной поверхности в местах, где была шахтная выработка.

Вскоре это приведет к разрушению подземных и наземных коммуникаций – систем электро-, газо-, водоснабжения, канализации. Также под угрозой здания – как жилые, так и промышленные.

«Кроме того, при затоплении часть шахтных вод выходит на поверхность и заполняет подземные горизонты, загрязняя их. Как следствие – засоление почв и невозможность их использования в сельском хозяйстве и ухудшение качества воды в реках, которые являются источником питьевой воды в регионе. Это огромная проблема, с которой мы рано или поздно встретимся», – предостерегает Дмитрий Аверин, эксперт по экологическим вопросам, координатор проектов ОБСЕ в Украине.

К сожалению, каких-то вариантов решения этой проблемы эксперты пока не видят. Для того, чтобы начать откачку воды из затопленных шахт, необходимо как минимум попасть на неподконтрольную территорию.

Тяжелые последствия от пожаров

Исследование ОБСЕ показывает, что на неподконтрольной территории ситуация с возгоранием в открытом грунте крайне критическая. За последние 6 лет средняя площадь пожаров там увеличилась с 100 до 350 га. Несвоевременное тушения вызывает распространение огня на значительную площадь.

На подконтрольной территории ситуация более контролируемая, хотя в этом году затруднена из-за погодных условий. Ежедневно спасатели Донетчины осуществляют по два десятка выездов на тушение возгораний, это в два раза больше чем в прошлом году.

«Главными причинами пожаров на открытых территориях является неосторожное обращение с огнем, выжигание тростника и сухой травы, сжигание мусора, даже умышленные поджоги. Поэтому люди сами наносят огромный вред окружающей среде. Значительные и финансовые траты на тушение огня – выезд одного пожарного автомобиля обходится государству более 71 000 грн», – сообщила Ирина Подашевская, заместитель начальника ГУ Госслужбы по чрезвычайным ситуациям в Донецкой области.

Во время горения образуется большое количество загрязняющих веществ. В дыму содержится много угарного газа, альдегидов, кетонов, фенола, производных соединений уксусной кислоты и др. На месте пожарищ остается пепел, который в сухую ветреную погоду распространяет ядовитый воздух на значительные расстояния.

Для повышения ответственности за поджоги на открытых территориях Верховная Рада Украины приняла закон, по которому штрафы выросли в 18 раз: до 12 420 грн, а в пределах природно-заповедного фонда – до 30 600 грн.

Мониторинг качества воздуха

В некоторых городах Донецкой области введены сразу несколько систем наблюдения за состоянием воздуха.

Например, в Краматорске пока действуют три вида мониторинга.

Первый – лаборатория Государственной гидрометеорологической службы работает в городе уже 44 года. Наблюдение за содержанием загрязняющих веществ проводится на четырех постах ежедневно, кроме выходных и праздничных дней. Данные обрабатываются по методике, затем один раз в месяц приходятся к городской власти и передаются в Департамент экологии Донецкой облгосадминистрации.

Второй – более оперативная система введена областным департаментом. Это автоматизированная система мониторинга окружающей среды Донецкой области, которая включает 50 передвижных лабораторий и 7 стационарных постов, установленных в разных городах области, в том числе – в Краматорске. Информация с них в режиме онлайн публикуется на сайте департамента.

Третий – еще одна система мониторинга качества воздуха заработала в рамках общественного проекта «Чистый воздух для Украины». На территории Краматорска установили 5 измерительных приборов, данные с которых можно увидеть на сайте EcoCity.

Поэтому с наблюдением за состоянием атмосферного воздуха у Донетчины проблем нет. Но есть другая – с реагированием на высокий уровень загрязнения.

«К сожалению, ни городская, ни областная власть никак не реагирует на наши данные. Экологическая инспекция тоже прикрывается тем, что не имеет права проводить проверки. Но так не должно быть, когда речь идет о здоровье людей. Общественный контроль может привлечь внимание к состоянию окружающей среды и сформировать в обществе запрос на принятие властями решений по его улучшению», – уверена Светлана Марчук, заведующая краматорской лаборатории Госгидрометеослужбы.

Миллионы на охрану природы

Неотложные экологические проблемы Донетчины должны решаться за счет областного Фонда охраны окружающей природной среды, который наполняется экологическим налогом от предприятий-загрязнителей. В 2019 году общий объем Фонда составил 864 млн грн.

«Расходы Фонда предусматривались на выполнение 97 мероприятий, фактически было профинансировано более половины из них. Это самый высокий за 10 лет показатель выполнения природоохранных программ», – отмечает Яна Дьякова, заместитель директора Департамента экологии и природных ресурсов ДонОГА

Впрочем, эко-активисты считают, что деньги Фонда расходуются нецелесообразно. Слишком большие средства идут на ремонт и озеленение парков, но это не решает насущных экологических проблем Донбасса.

Перспективный экотуризм

Несмотря на сложное экологическое состояние Донецкой области, у нее есть потенциал для развития туризма. Уже разработаны 40 туристических маршрутов, которые проходят экологически чистыми привлекательными местами. Они охватывают национальный природный парк «Святые горы», Лиманщину, Соледарские пещеры, региональные ландшафтные парки «Клебан-Бык», «Краматорский», «Меотида», заповедник «Каменные могилы», Великоанадольский лес.

Вокруг этих территорий проложены много интересных познавательных маршрутов, которые предусматривают путешествия пешком, на велосипедах, зимой – на лыжах, а также сплавы по рекам на байдарках и катамаранах.

Развивается и сельской туризм. Гостей уже принимает живописное село Александро-Калиново, Криволуцкий этно-двор. Люди приезжают отдыхать в сельской местности, чтобы насладиться природой и экологически чистой территорией.

Для того, чтобы о другом, не промышленном Донбассе узнали во всех уголках Украины, недавно был создан туристический кластер. Он поможет сделать регион более привлекательным для путешествий и отдыха.

КАРАНТИН НА ВЕЛОСИПЕДЕ: ГДЕ В КИЕВСКОЙ ОБЛАСТИ УВИДЕТЬ УНИКАЛЬНУЮ ПРИРОДУ И ФАМИЛЬНЫЙ ДВОРЕЦ

Источник: https://tsn.ua/ru/tourism/karantin-na-velosipede-gde-v-kievskoy-oblasti-uvidet-unikalnuyu-prirodu-i-familnyy-dvorec-1542711.html

Киев – Круглик – Рославичи – Гвоздов – Лесники – Хотов – Киев
Васильковские Карпаты – ландшафтный заповедник местного значения, который расположен между селами Большая Бугаевка, Гвоздов, Крушинка, Рославичи Васильковского района Киевской области. Очень красивое и уникальное место, поскольку на Киевщине степная растительность сохранилась только на склонах балок, которые не находились в сельскохозяйственном использовании. В заповеднике гнездится более 30 видов птиц, встречаются типичные представители фауны региона.

Расстояние и время в дороге
80-90 км (туда и обратно), 3-5 часов

Что посмотреть
В небольшом селе Круглик есть большое красивое озеро, а на краю села находится фортификационное сооружение – двухэтажный артиллерийско-пулеметный капонир, один из трех артиллерийских дотов Киевского укрепрайона.

Рославичи расположены в самом центре Васильковских Карпат, а на севере в 4 километрах от села раскинулись 15-метровые Змиевы валы, которые выходят в сторону степи от берегов Днепра. Вероятнее всего, Змиевы валы возводились в эпоху Киевской Руси на базе укреплений скифов. В селе Гвоздов есть курортный комплекс с лыжными трассами, где можно остаться переночевать, или просто перекусить. На территории также вам предложат много развлечений: детская площадка, теннисные корты, футбольные поля, горно-лыжные трассы, сауна и озеро.

В Лесниках расположена Наблюдательная станция Лесники астрономической обсерватории Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, куда можно попасть по предварительной записи на экскурсию (на время карантина временно не работает для посетителей). В 2008 году в селе установлен памятник Михаилу Грушевскому, а также там похоронен его дед – Федор Грушевский. Он был священником местной Преображенской церкви и похоронен у ее стен. Еще в Лесниках есть Замковая гора, где в XVI—XVII веках стоял замок князей Корецких. Остатки его земляных укреплений – террасу и эскарп – сейчас видно на южном склоне горы. В 2008 году Замковая гора была застроена частным сектором. В Лесниках очень красивая природа, есть 4 объекта природно-заповедного фонда.

В пгт Хотов расположено уникальное Хотовское городище – городище скифского времени (конец VII—VI-V века до нашей эры), расположен на высоком плато. Имеет статус памятника археологии национального значения с 1965 года. Хотовское городище со всех сторон окружено долинами ручьев. Вдоль его южного края течет ручей Вита, вдоль северо-восточного – ручей Стратовка, что вытекает из Феофании, а вдоль северо-западного – ныне высохший безымянный ручей. Если вы хотите полюбоваться зелеными склонами и балками с прилегающими оврагами и реками, насладиться пением птиц и отдохнуть от города – этот маршрут точно для Вас.

Википедия
Как добраться, маршрут

Google Maps
Если хочется не только полюбоваться природой, но и насладиться памятниками архитектуры – маршрут “Путешествие к фамильному дворцу”
Киев – Гнатовка – Ясногородка –Томашовка – Киев
Расстояние и время в дороге
130-140 км (туда и обратно), 7-8 часов

Что посмотреть
В Гнатовке есть церковь Рождества Богородицы (бывшая кладбищенская церковь, которая была построена в 1905 году и под часовней которой сохранился склеп). Однако памятником архитектуры официально не считается. В Ясногородке есть настоящая “Долина страусов” – крупнейшая страусиная ферма в Украине, на которой выращивают настоящих страусов и страусят, привезенных в 2001 году из Бельгии. Здесь вы сможете увидеть этих величественных птиц, весом почти 200 кг, и попробовать деликатесы из страусиного мяса и яиц. Кроме страусиной фермы на территории также расположен мини-зоопарк, детская площадка и тир.

И жемчужина путешествия – село Томашовка, где расположен роскошный и один из интереснейших образцов усадебной архитектуры Киевщины Дворец Хоецких, который Хоецкие построили в 1903-10 годах. Автором проекта стал архитектор Валериан Куликовский. Стиль архитектуры – модерн: прекрасный фасад, густо украшенный белоснежными карнизами, лепными, рельефными рамами. В 2000 году комплекс имения перешел монахам Свято-Введенского монастыря, которые обустроили здесь свой скит – Ризоположенческий монастырь. Они же сделали и роскошную реставрацию дворца. Сейчас усадьба Хоецких является памятником архитектуры национального значения. Вокруг дворца, используя природный ландшафт (лесистые овраги и балки), Хоецкие разбили красивый парк. В советские времена парк пришел в упадок, но современные обитатели усадьбы Хоецких (монахи) начали наводить порядок в парке, поставили немало скульптур, построили вольеры для птиц (в том числе для страусов), а вокруг усадьбы построили каменную стену с большими башнями.

Украина Инкогнита
Как добраться, маршрут

Google Maps
Если хочется окунуться в историю – маршрут “Трипольский круг”
Киев – Триполье – Халепье – Витачов – Ржищев – Киев
Расстояние и время в дороге
140-150 км (туда и обратно), 8-10 часов

Что посмотреть
Первый пункт путешествия – село Триполье, где действуют два музея с уникальными памятниками давно прошедших тысячелетий, что имеют прямое отношение к трипольской цивилизации и способны привлечь туристов несколькими историческими достопримечательностями. Среди них и Девич-гора – памятник археологии, откуда открываются потрясающие виды, 186 метров над уровнем моря и 55 метров над уровнем Днепра. Место, где располагалась одна из стоянок зарубинецкой культуры.

yilin.com.ua
Почти у самого Днепра в 56 километрах от столицы расположено село Витачов, основанное в 957 году. Вблизи него обнаружено поселение эпохи бронзы и могильник скифских времен. На территории села дважды находили настоящие сокровища – т. н. исламские доллары – арабские дирхемы. Кроме невероятно красивых пейзажей на днепровские холмы и разливы Днепра, в селе можно увидеть деревянную часовню, которая была построена в 1991 году под руководством Украинской Духовной Республики во главе с Олесем Бердником на горе Городище. Она является точной копией собственноручного проекта Тараса Шевченко. Тогда же была построена и деревянная мельница. Знатоки также рекомендуют забраться на гору Красуху (189 метров, самое высокое место правобережной Киевщины).

На месте Иван-города возникло новое поселение – Ржищев, первые сведения о котором мы имеем лишь в 1506 году. Здесь можно осмотреть местный парк с символами трипольской культуры, Троицкую церковь (1853 г.) и Спасо-Преображенский женский монастырь, основанный еще в 1626 году. Летом Днепром можно на катере добраться до острова к затопленной Покровской церкви, которая расположена на острове, все что осталось от села Гусенци, которое пострадало от вод Каневского водохранилища.

Боротьба Маріуполя за чисте повітря: коли місто сталеварів ним задихає?

Джерело: https://www.dw.com/uk/боротьба-маріуполя-за-чисте-повітря-коли-місто-сталеварів-ним-задихає/a-52701934

Про те, що Маріуполь – місто металургів, нагадує велетенська статуя сталевара на в’їзді в нього, а також пара і дим із труб двох металургійних гігантів: комбінату імені Ілліча та “Азовсталі”. Обидва входять у групу “Метінвест” олігархів Ріната Ахметова і Вадима Новинського, а також – у десятку найбільших забруднювачів атмосфери в Україні. Меткомбінат імені Ілліча цей антирейтинг навіть очолив, викинувши у повітря над Маріуполем у 2018 році понад 226 тисяч тонн шкідливих речовин.

Прямо під трубами доменних печей, у потемнілих від сажі будинках, живуть люди. А в школі, яка розташована майже впритул до забруднювача-рекордсмена, навчаються їхні діти. Зараз школа закрита на карантин, але з DW погодилась поспілкуватись учителька інформатики Вікторія Пікуз. Жінка живе зовсім поруч зі школою, в яку до того ж ходить її донька. Тож від викидів їй не сховатись ані на роботі, ані вдома.

“Школу краще було б перенести або хоча б модернізувати якось, – скаржиться жінка. – Відколи там працюю, у мене дерев’яні вікна, весь бруд з вулиці потрапляє прямо в школу”. Вікторія розповідає, що про проблему маріупольської школи № 20 відомо вже багато років. Утім, ані “Метінвест”, діти робітників якого складають значну частину учнів, ані місто встановлювати очисне обладнання у класах та міняти вікна не поспішають.

Вікторія Пікуз проблеми зі щитовидкою і алергією пов'язує з тим, що доводиться дихати отруйними викидами

Вікторія Пікуз проблеми зі щитовидкою і алергією пов’язує з тим, що доводиться дихати отруйними викидами

Тим часом на балконі вдома у Вікторії екоактивісти поставили пиломір. У місті таких приладів – лише кілька, але вони дозволяють моніторити рівень забруднення, а мешканцям – отримувати повідомлення про стан повітря у месенджерах. Для Вікторії слідкувати за ними вже так само звично, як дивитись на термометр.

“Якщо показники зависокі, я хоча б зачиняю вікна, не виходжу з дитиною на вулицю гуляти, – розповідає жінка. – Все це потрапляє у легені, у кров, отруює життя”. Свої проблеми зі щитоподібною залозою і алергією Вікторія пов’язує саме з тим, що доводиться дихати отруйними викидами. Каже, хотіла б переїхати у чистішу частину міста, але бракує грошей. “Щоб переїхати звідси, треба продати квартиру, а квартири тут якщо хтось і купує, то за безцінь, – скаржиться вчителька. – Я з Маріуполя не хочу переїжджати, мені подобається місто, море, але якби ж воно було чистим”.

Екоактивіст Максим Бородін

Екоактивіст Максим Бородін

Часткова перемога маріупольського “екомайдану”

“Фактично вчителі і діти перебувають у тих же умовах, що й робітники заводів, які за шкідливість виробництва отримують надбавки, а ці люди ні, – обурюється екоактивіст і депутат міської ради Маріуполя Максим Бородін. – Де ж тут справедливість?” 42-річний чоловік був одним з організаторів екологічних акцій у 2012 році. Тоді викиди були настільки нестерпними, що тисячі маріупольців вийшли на вулицю – і таки змусили “Метінвест” піти на поступки.

Після найбільших в історії України екопротестів на комбінаті “Азовсталь”, що розташований у центрі міста, закрили агломераційну фабрику – надшкідливе виробництво, на якому виготовляють сировину для виплавки чавуну у доменних печах. Аглофабрику ж на комбінаті імені Ілліча “Метінвест” обіцяє модернізувати до кінця року – за даними компанії, це найбільший екологічний проєкт за всю історію України.

Аглофабрику на комбінаті імені Ілліча тільки обіцяють модернізувати

Аглофабрику на комбінаті імені Ілліча тільки обіцяють модернізувати

Серед інших масштабних проєктів – реконструкція доменних печей на “Азовсталі”. Натомість на доменному виробництві комбінату імені Ілліча, найбільшого забруднювача повітря в Україні, і досі минуле століття, стверджує екоактивіст Максим Бородін. “Зараз третя доменна піч зупинена для модернізації, але, на жаль, замість повноцінної реконструкції з дворівневими ливарними дворами, на сьогодні буде зроблена лише часткова, а потім, згодом, нам обіцяють і повноцінну, – розповідає активіст. – Але чи буде вона і коли саме – до цього є великі питання і велика недовіра”.

Утім, в Маріуполі є і більш глобальні проблеми. З екоактивістом Максимом Бородіним їдемо до іншої “гарячої екологічної точки” – комбінату “Азовсталь”. За допомогою квадрокоптера фільмуємо апокаліптичні картини коксохімічного виробництва у самісінькому центрі міста. Тут з вугілля виготовляють кокс – паливо для доменних печей. Водночас при коксуванні вугілля утворюється так званий коксовий газ, який у металургії може застосовуватись замість природного.

За словами Бородіна, зробити шкідливе коксохімічне виробництво екологічним неможливо. Єдиний вихід – це будівництво коксохімічного заводу за межами міста, стверджує екоактивіст. “Коксохім у 500 метрах від моря – це просто маячня! Навіщо? Щоб виробник зекономив трошки грошей, не використовуючи природний газ? – обурюється він. – Це не вартує того, щоб поставити хрест на розвиткові цілого міста”.

Порозуміння між “Метінвестом” і екоактивістами немає

Натомість директор з охорони праці, промислової безпеки та екології комбінату “Азовсталь” Андрій Савченко ці плани вважає нереалістичними. “Без коксу ми не зможемо працювати, адже його ніде купити, – переконує інженер. – А побудувати новий коксохім десь в іншому місці – це масштабний проєкт, який з огляду на поточну ситуацію на ринку навряд чи зможуть собі дозволити власники”.

Азовсталь

“Азовсталь”

За даними “Метінвесту”, лише у 2019 році компанія витратила 137 мільйонів доларів на покращення екології на обох маріупольських комбінатах. До того ж у компанії не втомлюються наголошувати на значенні своїх підприємств для економіки Маріуполя. Загалом на “Азовсталі” і ММК імені Ілліча працюють понад 25000 мешканців півмільйонного міста, а середня заробітня плата у них навіть більша, ніж у столиці – близько 18000 гривень, відповіли у “Метінвесті” на запит DW.

“Щоразу, коли ми говоримо з громадськістю, всі хочуть робити це швидше, і влада також вимагає від нас пришвидшити наші програми, бо ми активно йдемо до європейської спільноти”, – нарікає Владислав Варнавський, начальник управління з охорони навколишнього середовища групи “Метінвест”. – Але ж ми розраховуємо на власні кошти і це якась лімітована сума – ми не можемо просто взяти якісь мільярди і вкладати їх туди, куди ми хочемо”.

Владислав Варнавський з Метінвесту: Ми не можемо просто взяти якісь мільярди і вкладати їх туди, куди ми хочемо

Владислав Варнавський з “Метінвесту”: “Ми не можемо просто взяти якісь мільярди і вкладати їх туди, куди ми хочемо”

До того ж, зауважує Владислав Варнавський, “Метінвест”, крім фінансування модернізації, сплачує в бюджет екологічний податок. “Навіть коли у Європі переходили на нові стандарти, уряди держав йшли назустріч промисловості і виділяли якісь додаткові кошти з тих коштів, які ми самі платимо, – пояснює Варнавський. – Це, наприклад, екологічний податок – ми щорічно перераховуємо величезні суми, які б могли використовувати”.

Чи є альтернатива металургії?

Натомість у Маріуполі багато хто обурюється, що у той час, коли містяни змушені дихати брудним повітрям, компанія СКМ Ріната Ахметова, яка є найбільшим акціонером “Метінвесту”, придбала у Франції віллу вартістю 200 мільйонів євро. Адже це більше, ніж вартість модернізації аглофабрики на комбінаті Ілліча, яка, за даними “Метінвесту”, має стати найбільшим екопроєктом України.

Екоактивіст і депутат міської ради Маріуполя Максим Бородін зауважує, що власники думають передусім про свої витрати, а довгострокову шкоду для довкілля у грошах не рахує ніхто. Втім, запевняє активіст, про закриття комбінатів йому і його однодумцям не йдеться. Каже, що за умови правильної модернізації комбінат імені Ілліча міг би працювати без такого дискомфорту для містян, як зараз. “А щодо “Азовсталі”, я думаю, що все-таки є можливість перенести його з цього місця, де він зараз знаходиться, – каже Бородін. – Нехай навіть із залученням державних інвестицій”.

Жити поруч з комбінатом Ілліча

Жити поруч з комбінатом Ілліча

Так чи інакше, думати про диверсифікацію економіки міста потрібно вже зараз, наголошує екоактивіст. “Якщо завтра трапиться глобальна криза на ринку металу, всі розмови про соціальну відповідальність припиняться протягом тижня, – пояснює він. – Зупинять підприємства, виженуть всіх на вулицю – і все. Якщо не бути до цього готовими, це буде дуже болючий удар по місту”.

Бородін вважає, що у Маріуполя великий туристичний потенціал, який зараз не реалізується насамперед через стан довкілля. “Азовське море – неглибоке і тепле, воно ідеальне для відпочинку родин із дітьми”, – пояснює активіст.

Утім, поки що маріупольці очікують завершення вже розпочатих екологічних проєктів на металургійних комбінатах. Зокрема, модернізації аглофабрики на ММК імені Ілліча. А екоактивісти кажуть, що пильно стежитимуть за виконанням підприємствами своїх зобов’язань. І запевняють: у разі їх недотримання нові протести неминучі.

У Староушицькій об’єднаній територіальній громаді, що на Хмельниччині, розробили нові туристичні продукти – велосипедно-водний маршрут “Легенди Пониззя” та велоквест.

Джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-tourism/2857855-velomandrivnikiv-na-hmelniccinu-privabluvatimut-legendami-ponizza.html


У такий спосіб громада планує розвивати зелений туризм, повідомляє “Суспільне”

Зазначається, що з осені Староушицька громада почала співпрацювати з хмельницьким веломандрівником Сергієм Толстіхіним. Спільно напрацювали туристичний веломаршрут територією громади, який презентують цього сезону.

“Велосипедами можна на 2-3 дня заїжджати в громаду з зеленими садибами, ми познайомилися з цими власниками і стараємося їх так періодично збирати, працювати з ними. Щоб мандрівники тут на ніч-дві могли затриматися і не тільки Бакоту подивитися”, – зазначив голова ОТГ Анатолій Тимчук.

На думку ж Толстихіна, внутрішній туризм, попри безліч культурних пам’яток та цікавих місць, на Поділлі розвинений слабо, і разом з однодумцями хоче змінити це.

“Разом з нашими партнерами зі Старої Ушиці ми робимо пілотний проєкт, один із зелених маршрутів, який буде, називається “Легенди Пониззя”. Ми його плануємо зробити велосипедно-водний, там буде теж частина ділянки пройдена судном. І будемо запрошувати різні туристичні групи, щоб вони приїжджали і власне кажучи проїжджали цей маршрут, принагідно потрапляючи в різні цікаві місця. Як от до Миколи Прудивуса, який вирощує лікарські трави, дуже велике підприємство, і ми з ним розробляємо концепцію такої трав’ярні. Також цей регіон славиться своїми винними традиціями, сирами, і ми плануємо, що турист зможе заїхати в кожну з цих локацій, зробити якусь дегустацію і лишити кошти”, – каже Сергій.

Окрім туристичного маршруту, відпочивальникам у Староушицькій громаді планують з травня пропонувати і такий туристичний продукт, як велоквест. Задумалися тут і над створенням туристично-лікувального комплексу.

Варто зазначити, що Староушицька громада об’єднує села на берегах Дністра з унікальними природними ландшафтами, які приваблюють туристів з усього світу. Крім того, на території громади розташоване одне із природних чудес України – урочище Бакота та пам’ятка культурної спадщини – Бакотський скельний монастир.